ЗМУСИТИ ВОРОГА ТРЕМТIТИ ВIД СТРАХУ orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=16009


Просто-таки блискуче Хмельницький застосував тактику психологiчноï вiйни на рiднiй Черкащинi у бойовищах 1648 року пiд Жовтими Водами та Корсунем. Козацький гетьман зумiв перетягнути на свiй бiк реєстрових козакiв. Шiсть полкiв досвiдчених реєстровцiв не зганьбили себе в пам'ятi нащадкiв i перейшли на бiк звитяжних сiчовикiв, пише вiдомий iсторик Валерiй Смолiй. 2 травня становище обложених пiд Жовтими Водами жовнiрiв Стефана Потоцького стало катастрофiчним.
Того ж дня батько останнього, коронний гетьман Речi Посполитоï Миколай Потоцький, отримав цю приголомшливу звiстку. Ранiше кинутися на виручку улюбленому синовi вiн не мiг, оскiльки до карального вiйська ще не прибули пiдкрiплення вiд князя Iєремiï Вишневецького та iнших польських магнатiв. Корогви мляво збиралися пiд Черкасами, i тiльки швидкий пiдхiд полкiв польного гетьмана Мартина Калиновського пiдштовхнув старого Потоцького до активних дiй.
На чолi п'яти тисяч вiдбiрних жовнiрiв обидва гетьмани вирушили до Чигирина, а потiм форсували рiчку Тясмин i зупинилися обозом у полi. Згодом до них приєдналися ще двi тисячi воякiв. За словами шляхтича Бєлхацького, коронний гетьман бажав тим iти на допомогу i врятувати ïх вiд облоги, очiкуючи на допомогу панiв, якi не дуже поспiшали.
Страшна новина про повстання реєстровцiв справила гнiтюче враження на керiвництво каральноï армiï. Полковник Корицький у листi до сандомирського воєводи Домiнiка Зас- лавського вiдверто визнавав: …нашi проти них не втримаються i всi загинуть iз сином його милостi пана кракiвського (Миколая Потоцького), який уже тепер може спiвати заупокiйноï…
А невгамовний Хмельницький, якому за всяку цiну потрiбно було розгромити коронну армiю, iнакше пiдняте ним повстання закiнчилося б на палях, завдав Потоцькому ще одного потужного психологiчного удару. Козацький гетьман через своïх розвiдникiв буквально закидав ворожий табiр вiдомостями про прихiд в Украïну 40-тисячноï татарськоï орди. Мабуть, саме цi значно перебiльшенi данi про чисельнiсть татар в Украïнi сковували дiï коронного гетьмана й стримували його вiд того, щоб послати частину вiйська або вирушити самому на допомогу Стефановi, що, врештi-решт, згубно вплинуло на всю його каральну операцiю, вважають вiдомi дослiдники Хмельниччини Валерiй Смолiй та Валерiй Степанков.
Просто-таки паралiзуючий страх, душевнi вагання й категоричне небажання бiльшостi його офiцерiв iти на виручку обложеним пiд Жовтими Водами змусили Миколая Потоцького вiдступити до Черкас, де знервована коронна армiя даремно очiкувала на пiдмогу князя Вишневецького.
Розгромивши 6 травня Стефана Потоцького, Хмельницький не гаяв даремно часу й кинувся назустрiч основним польським силам. Пiд Криловим та Чигирином до козацького вiйська влилося майже двi тисячi повстанцiв. 13 травня козаки перейшли Тясмин поблизу сьогоднiшньоï Смiли й розбивши табiр.
А в цей час розгублений Миколай Потоцький, повнiстю втративши iнiцiативу, почав ухилятися вiд бою i вже задовго до безпосередньоï битви зазнав психологiчноï поразки, розповiдає Тарас Чухлiб. У тривожному листi до примаса Польщi коронний гетьман сповiщав про загрозу страшноï вiйни, скаржився, що йому не вистачає нi голови, нi розуму придумати, як з такою малою кiлькiстю вiйська його королiвськоï милостi вчинити опiр.
Дiзнавшись про прибуття Хмельницького з татарами, Потоцький вiдступив до Корсуня й зупинився обозом за мiстом. Тут ляхiв i наздогнали передовi козацькi сотнi пiд проводом Максима Кривоноса.
До речi, успiху пiд Корсунем Вiйсько Запорозьке значною мiрою завдячує подвигу козака Микити ґалаґана (де-
Козак-Мамай (з украïнськоï народноï картини XVII ст.) перемагав не силою, а розумом. Iз книжки Запорожцi (Киïв, Мистецтво, 1993 р.)
хто iз сучасних iсторикiв вважає, що справжнє прiзвище героя було Бут). Вiн пожертвував собою, добровiльно вiддавшись у руки ляхiв, щоб ввести ворога в оману. Поляки навiть уявити не могли, що жива людина здатна витримати такi страшнi тортури, i нарештi повiрили старому запорожцю. А той вперто твердив, що козакiв у Хмельницького понад 20 тисяч, i ще 47 тисяч татар прийшло на пiдмогу.
Злякане керiвництво коронноï армiï вирiшило негайно вiдступати, чого й добивався хитрий Хмельницький. Адже вiн
Батько психологiчних вiйн гетьман Богдан Хмельницький
добре знав, що за допомогою кримчакiв швидко
розгромить польський табiр пiд час маршу. Це й трапилося у Гороховiй Дiбровi, за десять верст вiд Корсуня.
У шаленiй битвi По тоцький рубався як простий жовнiр i дiстав три шабельнi удари в голову, але мiцний шолом врятував йому життя. Полонений козаками, коронний гетьман зi злою iронiєю, щоб дошкулити переможцевi, запитав Хмельницького: Хлопе… чим же так зацному рицерству орд татарських заплатиш?, бо саме кримчакам приписували успiх. На що одержав вичерпну вiдповiдь: Тобою… й iншими з тобою.
Пiд Пилявцями у вереснi того ж року вдалими маневровими дiями Хмельницький створив несприятливi умови для розташування оборонного табору польських вiйськ. Це, у свою чергу, викликало в польському командуваннi невпевненiсть у своïх дiях, яка поширилася й на простих жовнiрiв. Учасник тих подiй писав у своєму щоденнику: …У таборi нiякоï дисциплiни, нiякого авторитету вождiв. Уночi пiсля паролю стрiляли, кричали, i нiхто за це не одержував догани,
бо однаковий страх охоплював усiх, так що не було абсолютно нiякого порядку.
Гетьман очiкував пiдходу союзникiв-татар i бойових дiй проти полякiв тривалий час не розпочинав. Зате пiдiслав до шляхтичiв священика, який, потрапивши в полон, твердив, не зважаючи на тортури, що прибуло 40- тисячне татарське вiйсько, i цим навiв на полякiв панiчний жах. Насправдi прийшло близько п'яти тисяч кримчакiв.
Проте хитрий гетьман органiзував ïм надзвичайно гучну зустрiч: козаки салютували союзникам iз гармат i мушкетiв. Психологiчний удар досяг мети серед полякiв поповзли страхiтливi чутки. За словами галицького стольника Андрiя М'ясковського, жовнiри страшенно перелякалися. Тодi козацтво загордилося, запишалося, а безлiч чернi пiднеслася духом.
А магнат Домiнiк Заславський, який одним iз перших утiк з-пiд Пилявцiв, пiзнiше згадував: …у вiйську настала така байдужiсть, що деякi нiяк не хотiли битися: однi пiд приводом вiдсутностi наказiв вiд ïхнiх полковникiв, iншi пiд приводом нечисленностi вiйська пiд корогвами, третi не бажаючи битися без своïх ротмiстрiв, яких не було при корогвах. I вже коли розпочалася битва, ворог не витримав i побiг. У порожньому таборi козаки заволодiли багатими трофеями усiєю артилерiєю та вiйськовим обозом.

ЗМУСИТИ ВОРОГА ТРЕМТIТИ ВIД СТРАХУ orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=16009