ЗАГИБЕЛЬ ВЕЛИКОГО НОВГОРОДА. Як вIльну республIку було знищено самодержавною Москвою orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=15982


Сыны снегов, сыны славян, Зачем вы мужеством упали? Зачем? Погибнет ваш тиран, Как все тираны погибали!
Михайло Лермонтов
Iсторик, як i будь-який справжнiй науковець, постає перед необхiднiстю, дослiджуючи великi подiï минулого (особливо тi, якi вирiшальним чином вплинули на подальший хiд подiй), не вiдбуватися неглибокими загальними фразами, порожнiми клiше, а дивитися в корiнь, бачити причини крутих поворотiв iсторiï, джерела перемог i поразок колись могутнiх держав. Саме такий пiдхiд конче необхiдний, коли ми прагнемо осмислити грандiозний i страшний процес збирання росiйських земель навколо Москви (XIVXVI ст.). Наслiдком його стало утворення тиранiчноï централiзованоï самодержавноï держави, причому надзвичайно агресивноï (з 1321 по 1581 рiк збiльшила свою площу в 180 разiв, i це було лише початком процесу!), яка живила свою iдеологiю не європейськими хартiями вiльностi, як у Англiï, не освiченими реформами лiберальних князiв, як, наприклад, у Флоренцiï, а необмеженим правом великого государя чинити зi своïми людишками й холопами (до останнiх належали навiть близькi бояри) так, як вiн вважає за потрiбне.
Але на шляху нестримноï, хижоï експансiï великих князiв i царiв московських, вiд Iвана Калити до Iвана IV Грозного, яких прославляли i дореволюцiйнi, i радянськi казеннi iсторики, стояла дивовижна держава Великий Новгород, вiльна вiчова республiка, яка успадкувала живi демократичнi традицiï Давньоï Русi. Ця держава, яка в перiод найвищоï своєï могутностi (XIV перша половина XV ст.) контролювала землi на пiвночi аж до Уралу (тодi його називали Югорський Камiнь), Бiлого моря й навiть Сибiру, мала найтiснiшi торговельнi зв'язки iз Захiдною вропою (Велике князiвство Литовське, нiмецькi вiльнi мiста на Балтицi та Пiвнiчному морi, Рiч Посполита), фактично користувалася в повному обсязi системою привiлеïв магдебурзького права, ця держава в полiтичному значеннi була протилежнiстю самовладноï Москви.
Усi важливi питання життя мiста й республiки вирiшувалися чи то укладання торговельних угод з вропою, обрання голови виконавчоï влади посадника, скликання народного ополчення, збiр грошей на спорудження нового храму тощо на вiчових зборах вiльних громадян Новгорода; сам новгородський князь фактично був лише найманим воєначальником мiсцевоï дружини.
Саме Великий Новгород реально втiлював, говорячи сучасною мовою, європейський вектор розвитку (потенцiйно можливий!) майбутнього великоросiйського народу. Процеси його державного об'єднання в XV столiттi ставали вже об'єктивною необхiднiстю. Якщо говорити про майбутнi великоросiйськi землi, то питання стояло так: хто саме очолить процес об'єднання авторитарна Москва чи Новгород (його пiдтримував утiм, як побачимо, тiльки до певного часу, могутнiй союзник Велике князiвство Литовське, яке об'єднувало й Украïнськi землi)? Цю альтернативу наш видатний iсторик Микола Костомаров свого часу фор- мулював так: удiльно- вiчова чи единодержавна Русь хто переможе? Вiн пояснював: Iдеалом удiльно-вiчового життя було самостiйнiсть земель росiйського свiту, так, щоб кожна земля становила своє цiле у проявi свого мiсцевого життя i всi разом були б з'єднанi одним i спiльним для всiх зв'язком. Iдеал єдинодержавного укладу був зовсiм iншим. Тут свобода частин приноситься в жертву iншiй iдеï єдиноï держави: тут немає й бути не може навiть мови про зв'язок i з'єднання частин, бо самi частини поглинаються, знищуються.
От навколо чого,
власне, точилася боротьба мiж Москвою та Новгородом. А розповiсть нам, читачу, про трагiчнi перипетiï цiєï боротьби… нi, не нацiоналiст, не радикальний i непримиренний противник деспотичноï Москви, а прихильник освiченоï монархiï, видатний iмперський iсторик Микола Михайлович Карамзiн. Нашi ультрапатрiоти, щиро вважаючи Карамзiна крайнiм реакцiонером i шовiнiстом, вiдверто iгнорують його творчiсть. Тим часом те, що писав Микола Михайлович, чесний письменник та iсторик, який не iгнорував незручнi факти й подiï, якщо вони не вписувалися в його доктрину, це переконливе свiдчення про злочини раннього московського самодержавства. Отже, слово Миколi Карамзiну.

ЗАГИБЕЛЬ ВЕЛИКОГО НОВГОРОДА. Як вIльну республIку було знищено самодержавною Москвою orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=15982