<< Главная страница

У КИ&IUML;ВСЬКIЙ СОФI&IUML; ЗАКЛАДЕНО МОГУТНIЙ ДРАМАТУРГIЧНИЙ ЕФЕКТ orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=15759


Спочатку Софiя була оточена вiдкритою галереєю; i з яскравого сонця люди йшли у напiвтiнь галерей, а потiм потрапляли в темну прихожу (нартекс) i в темнi коридори; i потiм повиннi були бути ослiпленi внутрiшнiм свiтлом мозаïки, внутрiшнiм свiтлом цього собору. Рiч у тiм, що християнський храм будується iнакше, нiж храми до нього. От скажiмо, єгипетський храм. Ви заходите через два вузькi пiлони (символ вашого народження), потiм потрапляєте в подвiйний ряд колон, що не дає вiдхилиться вам нi на йоту анi вправо, анi влiво, на шляху до мети вашого iснування до мумiï. Античний храм до нього не заходили. Античний храм це футляр Бога. У нього тiльки жерцi заходили. А народ збирався навколо на майданi.
А православний храм будується iнакше зiбрати усiх пiд одним куполом. Вiн будувався як модель свiту. Тобто тут свiй простiр, котрий архiтектурно заданий хрестово-купольною композицiєю, в основi ïï лежить хрест. Простiр вiдчутний завдяки диму кадил; а час задавався порядком читання фресок. Як правило, проти часовоï стрiлки, знизу нагору.
Ми дивимося на головний образ Киïвськоï Софiï Оран- ту. У кожнiй картинi є джерело свiтла; свiтло чи падає з вiкна, чи вiд лампи, чи ще у якийсь спосiб. Тут же немає джерела свiтла. Тут свiтло всюдисуще, тобто божественне свiт-
ло. Воно побудоване так мозаïка, смальта, кубики пiд рiзними кутами розсiюють свiтло, внутрiшнє свiтiння вiдбувається. Зовсiм унiкальне свiтiння. Аналогiв такого образу Божоï Матерi не збереглося. Божа Матiр зазвичай зображується по-iншому: вона витончена, свiчкоподiбна. Тут же вона важка, i виступає як в акафiстi Божоï Матерi. Там вона подається як войовниця Бога.
За однiєю з iсторичних версiй, сам акафiст був написаний у V столiттi. Це час нападу Кия на Константинополь: акафiст був створений на честь порятунку Константинополя вiд варварiв. I ось образ акафiста повернувся до Києва у виглядi цiєï Оранти. Цей образ взятий з 2-ï книги Бiблiï Вихiд. Коли Мойсей виводив євреïв iз гипту, по дорозi сталася битва з амалiкiтянами. Мойсей побачив, що перемагають амалiкiтяни, i вiн здiйняв руку догори, звертаючись до Бога iз закликом про допомогу. Це дуже цiкава особливiсть поки в нього вистачало фiзичних сил тримати руки догори, перемагали євреï; як тiльки руки знесилено опускалися, перемагали амалiкiтяни. Таким чином, подвиг Оранти це подвиг вiчного тримання рук перед Богом на захист грiшного людства. Тому вона i зображується тут як войовниця, як згусток волi i сили, вiд якоï повиннi загинути усi вороги. Що тут важливо? Знову ж таки, iнша культура; молитва не була чисто психологiчним станом. Тiльки пiєтизм у XVIII столiттi вводить психологiчне сприйняття молитов. Молитва була як магiя, як дiя, магiчна дiя. Iнодi з виявленням фiзичних зусиль, що ви тут бачите.

У КИ&IUML;ВСЬКIЙ СОФI&IUML; ЗАКЛАДЕНО МОГУТНIЙ ДРАМАТУРГIЧНИЙ ЕФЕКТ orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=15759


На главную
Комментарии
Войти
Регистрация