ТАМНИЦЯ ВIЩОГО БОЯНА. Факти, дослIдження, гIпотези orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=15795


Бонн, герой Слова о полку Iгоревiм, який вiщi персти на живi струни складав, найзагадковiша iсторична особистiсть. Його iм'я, дiяльнiсть, середовище все здається оточеним синьою мглою. У цьому густому туманi давнини було зламано багато списiв. Вiн був Бояном, його ж називали Баяном, а тюркською це вже означає той, хто владарює над духами. Автор Слова… називав Бояна Велесовим внуком, а коментатори онуком Волоса, тобто скотячого бога. За рiзноманiтними припущеннями, творча дiяльнiсть цього таємничого Бояна розтягнулась вiд 1022 року до початку XII ст. Вiн вважався придворним спiваком, який служив пером у Києвi, Чернiговi, Тмутараканi, або виступав iз якимось Ходиною перед слухачами, а ще був керiвником поганських свят.Iшов час, але робота перекладачiв- коментаторiв iз 1800 року (дата першого видання Слова) не полегшувалась, бо не вистачало iсторичних свiдчень. Прив'язати Бояна до конкретного перiоду здавалося неможливим. Довгий час вченi не були впевненi, чи реально iснував вiщий Боян-пiснетворець узагалi. А якщо iснував, то як звали людину, що стала прообразом вiщого Бояна Боянь, Боян чи Баян? Аби знайти ïï реальне iм'я, потрiбно було визначитись iз етимоло-
гiєю слова Боян. От- Боян залишався мiфiчним. Не можна йняти вiри, писав професор В. В. Яременко 1990 року, аби автори Повiстi временних лiт, вiддаючи належну хвалу i шану кожному книжнику, не помiтили, не згадали жодним словом славетного Бояна… Вони увiчнили його, тiльки iм'я того спiвця iнше, реальне, не вигадане чи штучно утворене вченими кiнця XVIII XIX сторiч… У лiтописних текстах вживається частка бо в незвичному для нас виглядi: Се бо єсть бо батогъ. Боянь складається з iменi Янь i частки бо… Тобто за першоджерелом бо Янь бо вiщий. Тож реальне iм'я бо Янь, а не ба Янь.
Цiкаво, що ще 1842 року дослiдник лiтератури давньоï Русi А. Ф. Вельтман уперше висловив думку, що Боян то є лiтописний Янь. Основою для пошукiв Бояна прислужились свiдчення лiтописця Нестора пiд 1106 роком, де зафiксовано двi подiï, пов'язанi з iменем Янь: Повоювали половцi побiля Зарiчеська, i послав на них Святополк (Iзяславич. JI. Н.) Яна Вишатича i брата його Путяту… У це ж лiто помер Янь (Вишатич доводив академiк Д. С. Лiхачов), старець доб-
рий, жив лiт дев'яносто, в старостi маститий: жив по закону Божому, не худший перших праведникiв, вiд нього ж я чув багато словес, якi i вписав у Лiтописець. Його ж i грiб є в Печорському монастирi, де лежить тiло його, покладене мiсяця червня в 24-й день.
В. В. Яременко висловив цiкаве припущення: Оце, очевидячки, i є бiографiя Бояна. Насправдi Яна, нашого першого вiдомого пiснотворця… Якщо Янь помер 1106 року в 90-рiчному вiцi, то, вiдповiдно, народився в 1016 р.. Але надалi прiоритет вiддавали думцi академiка Д. С. Лiхачова, що Янь-поет, вiн же Янь Вишатич киïвський воєвода i нащадок Добринi, брата Малушi.
Розв'язати цей вузол стане можливим лише в тому випадку, якщо знайдемо дату народження Яня Вишатича, взявши за основу не дату смертi Яна- iсторика, а родовiд воєвод iз нащадкiв Добринi. На п'ять поколiнь воєвод (Добри- ня, Коснятин, Остромир, Вишата та Янь) не маємо за перiод вiд 970 до 1113 pp. жодноï дати народження, лише двi дати смертi (Коснятина й Остромира) та 15 датованих згадок про конкретнi справи воєвод. Але, враховуючи всi цi вiдомостi в комплексi, маємо можливiсть приблизно визначити дати народження кожного з воєвод.
Тут наводимо лише результат, поминувши розрахунки, що були зробленi автором: Вишата Остромирович з'явився на свiт десь у 10121016 pp., Янь Вишатич до 1043 р. У такому разi 1106 року Яню Вишатичу було не бiльше 63 рокiв вiк ще воєводський, i не мiг вiн народитися 1016 року, бо батько його на той час був би у чотирирiчному вiцi. Тому Янь, який помер 1106 року у вiцi 90 рокiв, не мiг бути нi сином Вишати, нi онуком Остромира, нi, взагалi, нащадком Добринi.
Вiдсутнiсть батькiвського iменi поруч iз iм'ям Яня-iстори- ка свiдчить не про недбалiсть лiтописця, а про те, що вiн вiд
рiзняв Яня Вишатича вiд Яня не Вишатича. Використання лiтописцем тiльки iменi є свiдченням надзвичайноï популярностi Яня бо Яня, якщо з одного iменi всi знали, про кого йдеться. Отже, герой Слова… Боянь, по-перше мав реальне iм'я Янь, по-друге не Вишатич, по- третє жив у 10161106 роках. Але це ще не бiографiя, а тiльки ïï частка. Спробуємо знайти в лiтописах iще якiсь допомiжнi факти до iсторичного портрета бо Яня.
У Повiстi временних лiт iм'я Яня згадано сiм разiв. Особливу увагу звернемо на тi мiсця до 1106 p., де поруч iз iменем Янь вiдсутнi уточнення лiтописця Вишатич або воєвода. Нас зацiкавила стаття пiд 1091 p., де йдеться про подiï 18-рiчноï давнини:
1073 рiк. Феодосiй прийшов у дiм до Яна, що жив по закону Божому… та поучав про царство небесне, що його прийняти праведникам.
Щось спiльне вбачається у словах, якi характеризують духовну основу Яна, що його вiдвiдав Феодосiй 1073 р., та друга Нестора, Яна- iсторика, який помер 1106 року. Вiдомо, як чорноризець Нестор характеризував людей iз свого оточення:
про Феодосiя 1073 р. Добрий пастух, блаженний отець наш, що здолав супротивника диявола i пiдступи його та переможцем з'явився, …з праведниками упокоïвся, …а мощi поклали в рiднiй йому церквi;
про Яна 1073 р. Жив по закону Божому, розумна овця доброго пастуха; Феодосiй научав його про милiсть до убогих i про царство небесне, що його прийняти праведникам;
про Яна у статтi пiд 1106 рiк старець добрий, …муж благ, кроток i смирен, …не худший первих праведникiв, його ж гроб є в Печерському монастирi, у притворi писав Нестор про свого друга-iсторика у лiтописному некролозi.
Слiд акцентувати увагу на двох моментах:
слово праведник (1073 р. праведник Феодосiй научав праведностi якогось Яна; 1106 р. помер праведник Ян учень праведника Феодосiя),
мiсце Печерська церква (тут похованi мощi Феодосiя, який научав праведностi якогось Яна 1073 року, та тiло кроткого Яна, який помер 1106 року).
Маємо досить вагомi свiдчення, аби припустити, що людина, яку вiдвiдав Феодосiй, та друг-iсторик Нестора це та ж сама особа. Тiльки Янь 1106 року це дев'яносторiчний благий бо Янь, а Янь 1073 року той же бо Янь, але згаданий iще п'ятидесятисемирiчним учнем Феодосiя- праведника. Таким чином нам пощастило знайти ще одну лiтописну згадку до 1106 р. про бо Яня -iсторика, з якоï стає зрозумiлим, чому бо Яня поховали в Печерському монастирi, конкретно ж в Успенськiй церквi.
Знайдена лiтописна сторiнка доповнює бiографiю Бояня майже мiстичними подробицями: 1073 (як згадка у статтi пiд 2091 рiк) Саме тодi, коли Феодосiй держав iгуменство, …особливо дбав про синiв своïх духовних, …iнодi в доми ïх при- ходячи i благословення ïм даючи… Так одного разу вiн прийшов у дiм Янiв до Яня i до жони його Марiï, бо Феодосiй любив ïх за те, що вони жили обоє по заповiдi господнiй i в любовi жили, так от, коли вiн якось прийшов до них обох, то поучав вiн ïх про милiсть до убогих, i про царство небесне, що його прийняти праведникам, а грiшним муку, i про смертний час. Та коли вiн се говорив, i про покладання тiл ïх обох у гробi, то сказала ïм жона Янева: хто зна, де ото мене положать?. Сказав тодi ïй Феодосiй: Воiстину, де ото я ляжу, там i ти похована будеш.
Сталося саме так, як напророчив Феодосiй:
14 серпня 1091 р. Мощi Феодосiєвi. який помер З травня 1074 p., iз печери принесли i положили у власнiй його церквi, у притворi на правiй сторонi.
16 серпня 1091 Преставилася жона Янева на iм'я Марiя, чорноризцi принесли i положили ïï в церквi святоï Богородицi навпроти гробу Феодосiя, на лiвiй сторонi. Так збулось пророцтво отця нашого Феодосiя.
Вивчення Повiстi временних лiт розширило коло лiтописних знань про героя Слова… Бояня Яня: 1016 р. народився; у 1073 р. (йому 57 рокiв) дiм праведника Яня i Марiï вiдвiдав святий Феодосiй; 16 квiтня 1091 р. (75 рокiв) овдовiв; 24 червня (7 липня) 1106 р. (90 рокiв) помер автор лiтописних словес i похований поруч iз жоною та Феодосiєм у притворi Успенськоï церкви Печерського монастиря з лiвого боку, …де i лежить тiло його, записав Нестор 888 рокiв тому.
А це є найкращим свiдченням, що Боянь, друг св. Феодосiя i св. Нестора, не був анi поганином, анi керiвником поганських свят, анi перевертнем, бо сам чорноризець св. Нестор назвав шанованого Яня праведником, а св. Феодосiй побажав, аби той лiг поруч з ним у Печерськiй церквi.
У 1960-х pp. археолог В. В. Висоцький знайшов на стiнi Софiï Киïвськоï графiтi, яке засвiдчувало покупку Бояневоï землi вдовою князя Всеволода за 700 гривен. Чи мiг такими землями володiти не князь i не воєвода? Мiг, свiдчить Слово о полку Iгоревiм, адже Боянь пiснi творив, причому пiснi, достойнi лiтописних текстiв. Виходить, за часiв киïвських князiв Ярослава Мудрого та його синiв (пiсля 1054 до 1074 p.p.) така унiкальна творчiсть Бояня, схованого в лiтописi пiд iменем Янь, дорого цiнувалась.
Вiддамо й ми належне видатному киянину, якому за два роки виповниться двi ювiлейнi дати 900 рокiв вiд дня смертi Бояня i того ж року 990 рокiв вiд дня його народження.
Людмила НАСТЕНКО-КАЛАЛТ
11 березня 2005 р.

ТАМНИЦЯ ВIЩОГО БОЯНА. Факти, дослIдження, гIпотези orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=15795