<< Главная страница

СкIльки потрIбно мати союзникIв чи протекторIв, щоб почуватися захищеним? orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=15943


Близько 11 12 лютого польський король Ян II Казимир довiдався про прийняття Вiйськом Запорозьким протекцiï московського царя. Усвiдомлюючи неминучiсть широкомасштабноï вiйни на сходi, король розгортає активну дипломатичну вiйну проти царя та украïнського гетьмана. Упродовж другоï половини лютого польськi дипломати вiдряджаються до Туреччини, Криму, Валахiï, Трансiльванiï, Молдавiï, iнформуючи ïхнiх правителiв про небезпеку, яка нависла над державами вiд союзу козакiв з московитами, та закликаючи до спiльного виступу проти них. Саме цим часом датується i вiдоме звернення
Яна II Казимира до козацького полковника Iвана Богуна, котрий, не склавши присягу Олексiю Михайловичу, дав пiдстави полякам сподiватися на можливiсть його перетягування на свiй бiк. У тому разi, коли Богун вiдступиться вiд зрадника Хмельницького, йому було обiцяно гетьманську булаву, пiдтвердження шляхетського звання та надання будь-якого староства в Украïнi, яке йому лише полюбиться.
У грi з Богуном в польського керiвництва шансiв було небагато, а ось зовнiшньополiтичнi акцiï Варшави несли в собi велику потенцiйну загрозу iнтересам Украïни. I саме на дезавуювання в вропi негативних наслiдкiв вражень вiд переяславських домовленостей i була спрямована активна зовнiшньополiтична дiяльнiсть гетьманського уряду.
Незважаючи на болючу особисту рану смерть сина Ти- моша влiтку 1653 р. у вiйнi проти вiйськ придунайських правителiв, державнi iнтереси вимагають вiд Богдана переступити через власнi емоцiï та кривди й домагатися налагодження союзницьких вiдносин iз трансiльванським князем, молдавським та волоським господарями. Зокрема, в листi до трансiльванського князя Д'єрдя II Ракоцi Хмельницький, зазначивши, що його син без мого вiдома захищав батька й намагався шукати всюди противника. Але що сталося, того не можна повернути…, пропонував вiдновити найтiснiшу дружбу та прохав не надавати допомоги ворогам нашим. Ще бiльш далекосяжними були пропозицiï, висловленi православним правителям Молдавiï та Валахiï, котрих гетьман закликав пiдтримувати добрi вiдносини, як були вони спочатку мiж нами як мiж християнськими князями, якi належать до єдиноï святоï православноï церкви.
Проте, безумовно, найголовнiше завдання тогочасноï зовнiшньоï полiтики Украïни полягало в тому, щоб домовленостями з Москвою не вiдштовхнути вiд себе Кримське ханство. Адже нi Богдан, нi його оточення не розглядали союз iз Царем як альтернативу дружбi з ханом. Такий мiф мiцно
закрiпився у суспiльнiй свiдомостi уже в часи пiдкорення Криму Катериною II, коли вкрай потрiбно було надати законнiсть акту iнкорпорацiï пiвострова. Насправдi ж, хоч вiдносини украïнського козацтва з кримськими татарами й були наповненi численними прикладами конфронтацiï, зводити ïх лише до такого зрiзу означало б спрощувати багату iсторичну палiтру. На середину 1650-х рокiв у Криму серед мiсцевоï знатi була досить потужна проукраïнська партiя, i ïï впливи Богдан сподiвався використати для того, щоб, якщо не вберегти антипольський союз iз Кримом у непорушностi, так принаймнi не допустити переходу ханату на антиукраïнськi позицiï, спонукати його зайняти позицiï нейтралiтету. З метою зондування настроïв в оточеннi хана Iслам ґерея вже на початку лютого гетьман вiдправив своïх посланцiв до Бахчисарая. Дiзнавшись про тривогу, спровоковану в ханськiй резиденцiï вiдомостями про украïнсько- росiйське зближення, наприкiнцi лютого Богдан вiдправляє до Криму наступне посольство.
Паралельно зi стосунками з ханом розвиваються взаємини з турецьким султаном. На перших порах украïнська дипломатiя намагається уникати обговорення проблеми царськоï протекцiï, прагнучи насамперед через Стамбул впливати на кримське керiвництво, яке, як вiдомо, було у васальнiй залежностi вiд султана. Коли ж цього досягти не вдається, за наказом Хмельницького украïнськi посли повторюють перед Мехмедом IV пропозицiю щодо прийняття Украïни… пiд протекцiю турецького султана! I тут варто наголосити, що нiчого дивного, а тим паче зрадливого в дiях украïнського гетьмана не було, адже стосунки клiєнт патрон передбачали лише виконання певних умов клiєнтом за надання певних послуг чи захисту патроном. Мову про входження украïнських земель як провiнцiï до складу Росiйськоï держави гетьман i старшина на початку 1654 р. не вели. Як же тодi планувалося будувати вiдносини з московським царем?

СкIльки потрIбно мати союзникIв чи протекторIв, щоб почуватися захищеним? orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=15943


На главную
Комментарии
Войти
Регистрация