СкIльки козацьких рад вIдбулось у ПереяславI 8 сIчня 1654 року? I яку з них святкувати? orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=15937


За таким сценарiєм i розпочався ранок 8 сiчня 1654 р. Щоправда, на старшинськiй радi, що вiдбулася рано-вранцi, у Хмельницького несподiвано виникла iдея щодо скликання ще однiєï ради Генеральноï, яка мала вiдбутися вже… по полудню. Зрозумiло, що процедура скликання подiбного роду зiбрання вимагала набагато бiльше часу для його пiдготовки. Адже пiсля виснажливоï осiнньоï кампанiï 1653 р. козацьке вiйсько було розпущене гетьманом по домiвках i перебувало за сотнi верств вiд Переяслава. У мiстi та його околицях були лише мiсцевi козаки та запрошенi Хмельницьким на раду козацькi старшини.
Але питання постають не лише щодо рiвня представництва майбутньоï ради, а й, власне, самоï доцiльностi ïï скликання. Адже востаннє гетьман збирав Генеральну раду аж у 1651 p.! Пiсля цього, остаточно пересвiдчившись у ïï громiздкостi та неефективностi, вiн радився лише з членами бiльш мобiльноï старшинськоï ради. Кому iз старшин спала на дум-
ку iдея скликання, начебто Генеральноï, ради невiдомо. Вочевидь, гетьманський уряд прагнув вiдбити бажання полякiв продовжувати воювати Вiйсько Запорозьке, яке вiдтепер мало сильного союзника, а також продемонструвати всiй Украïнi та ïï сусiдам факт мiжнародного визнання розриву козацтва з Яном-Казимиром.
О другiй годинi дня за наказом старшини почали бити в барабани, закликаючи на раду. Переяславська рада, ставши культовим сюжетом радянськоï iсторичноï науки, настiльки мiцно увiйшла в офiцiйну радянську iдеологiю, стару шкiльну освiтню лiтературу, красне письменство, живопис, кiнематограф i т. д., i т. п., що, здається, немає й потреби про неï говорити i так все зрозумiло. Але виявляється, що не все…
Насамперед, оцiнюючи iсторичну достовiрнiсть бiльш чи менш вiдомих картин, присвячених переяславським сюжетам 1654 p., варто пам'ятати вiдому настанову Козьми Пруткова щодо того, чи можна довiряти напису на клiтцi слона, якщо там сидить якась iнша iстота… Так i тут, вiдомi монументальнi образи загального торжества украïнського народу, звернутого до Хмельницького та Бутурлiна, не вiдповiдають дiйсностi вже хоча б тому, що на Генеральнiй радi царський боярин не був присутнiм, бо залишався на заïжджому дворi.
Так само не можна вiрити й твердженню вiдомого козацького лiтописця Самiйла Величка, що на радi гетьман зачитував статтi договору з царем. Цей сюжет пiзнiше увiйшов у працi не менш вiдомого iсторика Миколи Костомарова i витворив цiлу iсторiографiчну традицiю. Богдан не мiг цього зробити вже хоча б тому, що до цього часу не лише не було укладено украïнсько-росiйського договору, але й навiть не розпочато переговорiв щодо його змiсту. дине, що на радi справдi вiдбулося, так це формальне проголошення доцiльностi укладення союзу саме з московським царем, а не якимись iншими володарями.
Не вписуються в iдеальну картину загальнонародного ликования i подiï, що сталися згодом, у соборнiй церквi Переяслава, куди гетьман i посол прибули пiсля того, як Бу- турлiн по завершенню Генеральноï ради, також на заïжджому дворi, передав Богдану царську грамоту. А коли украïнське та росiйське духовенство, що прибуло разом iз Бутурлi- ним в Украïну, було готове розпочати урочисте богослужiння, виявилося, що напередоднi сторони… забули домовитися про саму процедуру скрiплення угоди присягою. Хмельницький i старшина, спираючись на знання практики укладення мiждержавних угод i навiть практики приведення шляхти Речi Посполитоï до послушенства королю, де монарх i пiдданi кожен зi свого боку давали обiтницю не порушувати взятих зобов'язань, були переконанi в тому, що слiдом за виголошенням украïнською стороною тексту присяги аналогiчне мала зробити й росiйська сторона. Але, вихований в зовсiм iншiй полiтичнiй культурi, Бутурлiн заявив, що в Московськiй державi нiколи такого й не було, щоб цар присягав перед своïми пiдданими.
Собор був не найлiпшим мiсцем для проведення дискусiй з цього приводу, i Хмельницький, залишивши там царську делегацiю, разом iз вищою старшиною пiшов до будинку полковника Тетерi, щоб скликати там уже третю (!) за день козацьку раду, цього разу старшинську. Як занотував до свого офiцiйного звiту Бутурлiн, гетьман i полковники про те, як чинити далi, радилися многое время, а посольство нервово очiкувало в соборi. Нарештi зi старшинськоï ради до нього прибули посланцi гетьмана полковники Павло Тетеря та Григорiй Лесницький, котрi повторили вимогу щодо складення Бутурлiним присяги царю. I оскiльки посол заявив, що зробити цього не може, адже нiде такого немає, щоб монарх присягав своïм пiдданим, тут же в стiнах собору таки виникла коротка полiтологiчна дискусiя. Тетеря i Лесницький, шляхтичi за походженням, указали на практику польських королiв. Однак, на думку царського посла, такий приклад не був переконливим, оскiльки польськi королi, по-перше є невiрними, по-друге не самодержцями, а по-третє на чому присягнуть, все рiвно того не дотримають.
Не можна стверджувати, що висловленi аргументи повнiстю задовольнили украïнську сторону. Але, безумовно, переконали ïï в тому, що ситуацiя, яка наразi склалася, загрожувала вилитися в дипломатичний конфуз. Справа укладення союзу з царем, над реалiзацiєю якоï Хмельницький тривалий час працював, про яку вже було оголошено на радi як доконану, могла розладнатися. Зрозумiло, що такий розвиток подiй не влаштовував анi Чигирин, анi Москву; уряд Олексiя Михайловича вже встиг оголосити вiйну Польщi. Вихiд iз скрутноï ситуацiï було знайдено в тому, що гетьман i старшина таки погодилися скласти присягу царевi. А боярин Бутурлiн, зi свого боку, вочевидь покладаючись на слово Олексiя Михайловича, завiрив ïх у тому, що цар неодмiнно пiдтвердить усi тi права й вольностi Вiйська Запорозького.

СкIльки козацьких рад вIдбулось у ПереяславI 8 сIчня 1654 року? I яку з них святкувати? orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=15937