<< Главная страница

РОЗКОЛ ЧИ СПЕЦОПЕРАЦIЯ? orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=16035


Саме пiсля варшавського та львiвського судових процесiв про Степана почали багато говорити в Украïнi. Для свiдомих украïнцiв, особливо молодих, вiн став людиною-легендою, символом безкомпромiсноï боротьби за украïнську iдею.
Проте ув'язнення С. Бандери завдало шкоди ОУН. Адже для нацiоналiстiв вiн був чудовим органiзатором, який не лише добре орiєнтувався в ситуацiï, а й бачив перспективу. Крайовим провiдником став Лев Ребет, який поступався своïми органiзаторськими здiбностями Степановi, вiн почав зводити дiяльнiсть ОУН до просвiтницькоï роботи.
Тому виникла думка влаштувати Бандерi втечу з в'язницi. Звiсно, зробити це було нелегко. Адже колишнiй провiдник ОУН перебував у тюрмах Польщi, де була посилена охорона. Спочатку його тримали у Святому Хрестi бiля Келець, потiм у тюрмi у Воронках. Навеснi 1938 р. Роман Шухевич запропонував план визволення Степана з Воронкiв. Передбачалося, що звiдти його легко переправлять через польсько-нiмецький кордон. План було схвалено, розпочалася пiдготовка. Однак трапилися дивнi речi. 23 травня вiд рук радянського терориста Павла Судоплатова гине лiдер ОУН вген Коновалець. Це трапилося пiд час складноï операцiï, проведеноï бiльшовицькою спецслужбою. Зараз здебiльшого вiдомi ïï деталi.
Чому саме 1938 року здiйснили цей замах? Гадаю, вiдповiдь очевидна. У вропi вiдчувалось наближення вiйни. Звiсно, готувався до вiйни й СРСР, сподiваючись у метушнi визволити захiдноукраïнськi землi, де дiяла ОУН. Бiльшовицькi керiвники розумiли, що це чи не єдина структура, яка здатна чинити ïм опiр на цих землях. Тим бiльше, що досвiд пiдпiльноï боротьби ОУН мала чималий. Убивство . Коновальця давало змогу дезорганiзувати ïï роботу. Адже саме вiн створив цю структуру, мав беззаперечний авторитет серед ïï людей, зрештою, чимало в нiй трималося на ньому.
I от Коновалець загинув. Звiсно, виникло питання про вибори провiдника- лiдера ОУН. Стати ним мав усi шанси Бандера, якби… був на свободi. Однак пiсля вбивства . Коновальця Я. Барановський наказує припинити пiдготовку втечi Степана. До того ж цей план розсекретили, тому Бандеру переводять у тюрму Бригiдки, що в Брестi. Чудеса продовжуються. Ви
являється, покiйний . Коновалець залишив усний заповiт щодо свого наступника. Правда, про цей заповiт знав чомусь лише Я. Барановський, який, звiсно, повiдомляє про нього найближче оточення колишнього провiдника. Але це ще не все. Ватажком має стати Андрiй Мельник, який… нiколи не був членом ОУН i близько десяти останнiх рокiв займався абсолютно мирною працею керував маєтками митрополита Андрiя Шеп- тицького. Чи не єдиним виправданням такого спадкоємництва могло бути те, що колись А. Мельник був соратником . Коно- вальця по зброï й навiть деякий час на початку 20-х pp. обiймав посаду коменданта Украïнськоï вiйськовоï органiзацiï.
Хiба можна таке уявити: людина, яка не знає специфiки роботи органiзацiï, далека вiд неï, стає ïï ватажком. Зрозумiло, за таких обставин не Мельник керував керували ним. I, схоже, головним керманичем був Я. Барановський. Логiка пiдказує, що цей сiрий кардинал ОУН працював на чужинську спецслужбу. Але на яку саме? Пiд час Другоï свiтовоï вiйни нiби знайшли документи, якi свiдчили, що вiн працював на полякiв. Хоча можливо, що його хазяями могли бути й нiмцi, оскiльки А. Мельник та його оточення почали проявляти пронiмецьку орiєнтацiю.
Якраз напередоднi нападу Нiмеччини та СРСР на Польщу, в серпнi 1939 p., А. Мельника офiцiйно обирають головою ОУН. Цей напад допомагає визволитися й Бандерi. На той час вiн перебуває в Брестськiй в'язницi. До Бреста наближалися i нiмецькi, i радянськi вiйська, пiд мiстом i в ньому вiдбувалися жорстокi боï. У такiй ситуацiï тюремники покинули в'язнiв. С. Бандерi вдалося втекти. Спочатку вiн опинився у визволеному бiльшовиками Львовi, потiм у Краковi.
Ознайомившись зi справами в ОУН, вiн побачив, що тодiшнє керiвництво органiзацiï взяло курс на перетворення ïï на таку собi спокiйну, малодiєву структуру, яка мала служити нiмцям. Спроби порозумiтися з А. Мельником були марними. Зважаючи на це, Бандера та його прихильники, якi робили ставку на власнi сили та революцiйну боротьбу, виступили
проти мельникiвського керiвництва ОУН. Навеснi 1941 р. у Краковi вiдбувся II Надзвичайний збiр органiзацiï, на якому обрали нове керiвництво на чолi з Бандерою.
Як розцiнювати такi дiï? Можна сказати: це був розкол. Далеко не всi пiшли за Степаном. Особливо нечисленнi оунiв- ськi iнтелектуали, якi стали мельникiвцями. Хоча це зрозумiло: цих iнтелектуалiв лякав радикалiзм i приваблювала помiркованiсть. Але, з iншого боку, були серйознi ризики деградацiï ОУН. Треба вiддати належне С. Бандерi: вiн вчасно помiтив ïх i спробував мiнiмiзувати. Зокрема, зумiв зберегти частину ОУН, яка ладна була боротися зi зброєю в руках за Украïнську державу. Певно, без цiєï бандерiвськоï ОУН украïнський визвольний рух 40-х pp. не мав би такого розмаху.

РОЗКОЛ ЧИ СПЕЦОПЕРАЦIЯ? orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=16035


На главную
Комментарии
Войти
Регистрация