ХТО СПIВПРАЦЮВАВ I ХТО БОРОВСЯ З НАЦИСТАМИ orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=16037


Радянськi пропагандисти чи не найбiльше звинувачували С. Бандеру й бандерiвцiв нiбито в спiвпрацi з нiмецькими фашистами. При цьому забуваючи очевидне, перекручуючи факти, а в бiльшостi випадкiв це була вiдверта брехня. Насправдi украïнськi нацiоналiсти бандерiвського крила були чи не найпослiдовнiшою антифашистською (точнiше антинацистською) силою в вропi на вiдмiну вiд захiдних демократiй, якi уклали з А. Гiтлером 29 вересня 1938 р. Мюнхенську угоду, а також СРСР, що в 30-х pp. серйозно допомiг гiтлерiвцям посилити армiю, а потiм з вересня 1939 по 1941 pp. скрiпив з ними бойову єднiсть, захоплюючи (даруйте визволяючи) значнi територiï у Центрально-Схiднiй вропi. Треба вiдверто сказати: виннi в страхiттях Другоï свiтовоï вiйни не лише нiмецькi нацисти та ïхнi союзники, а й захiднi демократiï, особливо СРСР. Усi вони бiльше чи менше спiвпрацювали з гiтлерiвцями, пiдштовхуючи ïх до агресивних дiй.
До речi, питання: коли почалася Друга свiтова? У захiднiй iсторiографiï 1 вересня 1939 p., коли Нiмеччина напала на Польщу, а через 17 днiв те саме зробив СРСР. У такому датуваннi є певний елемент пропаганди: це допомагає замазати Мюнхенську угоду, переклавши вину за початок вiйни на Нiмеччину й СРСР. Натомiсть радянська iсторiографiя акцентує увагу на iншiй датi 22 червня 1941 p., коли почалася т.зв. Велика Вiтчизняна вiйна. I тим самим замазується майже дворiчна спiвпраця СРСР з нацистами.
Пригадаємо ще таке. Як вiдомо, першою анексiєю нацистськоï Нiмеччини став аншлюс Австрiï в березнi 1938 р. Однак це вiдбулося мирно, без збройних сутичок. Через рiк, 14 березня 1939 р., у результатi Мюнхенськоï угоди лiквiдували Чехословаччину, територiï якоï вiдiйшли Нiмеччинi та ïï союзникам. I якщо чехи без опору прийняли нiмецьку окупацiю, у Словаччинi виникла марiонеткова союзна Нiмеччинi держава, то на Закарпаттi, яке перебувало в складi Чехословаччини, украïнцi чинили збройний опiр союзникам Нiмеччини угорським агресорам. Цей опiр органiзували украïнськi нацiоналiсти. Фактично це й був початок Другоï свiтовоï вiйни принаймнi для нас, украïнцiв.
1940 року, коли союзник нацистськоï Нiмеччини, Радянський Союз, пiдступно напав на Фiнляндiю, С. Бандера пропонував створити загони украïнських нацiоналiстiв, якi мали вiдправитися захищати Фiнляндiю. Цiкаво, що А. Мельник був проти цього, бо, мовляв, такi дiï не сподобаються Нiмеччинi.
1940 на початку 1941 pp. Бандера та його прихильники, передбачаючи, що конфлiкт Нiмеччини та СРСР неминучий, створили т.зв. дружини украïнських нацiоналiстiв, бiльш вiдомi як батальйони Роланд i Нахтiгаль. Щоправда, це вiдбувалося при погодженнi з нiмецькою владою i є чи не єдиним фактом спiвпрацi бандерiвцiв та нацистiв. Звiсно, кожен iз них тут мав свою мету. Бандерiвцi сподiвалися, що цi батальйони стануть зародком армiï незалежноï Украïнськоï держави. Нiмцi ж прагну- ли використати ïх для боротьби з радянськими партизанами на теренах Бiлорусi. 1942 року цi вiйськовi формування нiмцi розпустили, а багатьох ïхнiх солдатiв за небажання продовжувати службу ув'язнили у львiвськiй тюрмi на Лонцького.
Завдяки батальйонам украïнських нацiоналiстiв було проголошено Акт вiдновлення Украïнськоï держави ЗО червня 1941 р. у Львовi. Однак це викликало негативну реакцiю з боку нiмецькоï влади, в планах якоï не було створення самостiйноï Украïни. Провiдних членiв ОУН заарештували, багатьох вiдправили до концентрацiйних таборiв. Серед них був i Бандера, який з 5 липня 1941 р. по 27 вересня 1944 р. перебував у концентрацiйному таборi Заксенгаузен. В'язнями цього табору стали й iншi дiячi ОУН, у т.ч. мельникiвцi.
Бандерiвцi також органiзували похiднi групи ОУН, в яких близько десяти тисяч пiдготовлених членiв органiзацiï йшли за нiмецькими вiйськами на Надднiпрянську Украïну, створюючи тут своï структури. Дiяльнiсть похiдних груп була небажаною для нацистiв. Чимало ïхнiх учасникiв розстрiляло гестапо.
Пiд час Другоï свiтовоï вiйни усiй родинi Степана Бандери довелося пройти мученицький шлях. Батько Степана, Андрiй, пiсля початку вiйни вiдмовився покидати рiдне село, яке зайняли радянськi визволителi тодi бойовi товаришi нiмецьких нацистiв. Кур'єрам свого сина, яких той спецiально вiдправив за ним, сказав: Що буде моïй громадi, то буде зi мною. Не маю релiгiйного, духовного права i не маю права як патрiот украïнський лишати громаду. Отця Андрiя арештували бiйцi НКВС, хоча нiякоï вини за ним не було лише те, що був украïнським патрiотом та батьком Степана Бандери. 8 липня 1941 р. йому винесли смертний вирок. Не дочекавшись п'ятиденного термiну, коли пiдсудний має право подавати апеляцiю, його розстрiляли. Сталося це 10 липня в Києвi.
Один iз братiв Бандери, Богдан, загинув у похiдних групах ОУН на пiвднi Украïни 1941 року. Вважається, що до його
смертi причетне гестапо. Правда, доказiв щодо цього немає. Iнших двох братiв, Олександра та Василя, закатували в нацистському таборi Авшвiц, його ще називали Освєнцiм. Звiсно, цi факти замовчували радянськi пропагандисти, як замовчуються вони й зараз ïхнiми духовними нащадками.
Для повноти картини, що означала Друга свiтова для родини Бандери, кiлька слiв про сестер Степана. Марту, Володимиру й Оксану заарештувала радянська влада, вони вiдбували покарання в таборах ГУЛАГу. ïх привозили в Москву, водили по театрах та музеях, показували успiхи радянськоï влади. Вiд них вимагали лише одного зректися й засудити дiяльнiсть брата. Нiхто з них не зробив цього. Для них честь була важливiшою за благополуччя, чого не скажеш про деяких нинiшнiх украïнських полiтикiв та вiдомих дiячiв.
Марта й Оксана прожили життя самотнiми. Пiсля ув'язнення ïм не дозволили повернутися в Украïну. Володимира ж на час арешту була матiр'ю шiстьох дiтей. На час, коли вона разом iз чоловiком-священиком перебувала в засланнi, ïï дiтей вiддали в сиротинцi (дитбудинки).
Звiсно, утримуючи С. Бандеру в концтаборi, нацисти неодноразово пропонували спiвпрацювати з ними. Однак домовитися з ним не вдалося. Його вiдпустили наприкiнцi вiйни, коли Нiмеччина зазнавала поразку за поразкою. Сподiвалися, що за допомогою Бандери нiмцi використають Украïнську повстанську армiю. Однак реально нiякоï спiвпрацi мiж ОУН, УПА та нацистами так i не було.

ХТО СПIВПРАЦЮВАВ I ХТО БОРОВСЯ З НАЦИСТАМИ orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=16037