ХРАМ ЯК ГАВАНЬ У СТЕПОВОМУ ОКЕАНI orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=15753


Цей Великий Степ, що давив на Киïвську Русь, для киянина, русина, був пiтьмою зовнiшньою, хаосом. Хаосу треба було протиставити розумну Ойкумену, тобто розумне буття. Такою розумною Ойкуменою могло бути мiсто, центром якого є Софiя. Це альтернатива хаосу Степу. Причому мiсто тодi розумiлося iнакше, нiж ми зараз його сприймаємо. У нас воно має центр i периферичнi частини (передмiстя). Тодi ж мiсто було чiтко окреслене стiнами. За стiнами вже було не мiсто. Самi стiни пов'язувалися зi словом цнотливiсть. Тiльки пiсля Жанни Д'Арк, дiвчини- лицаря, це поняття було перенесене на жiнок. А до цього воно вiдносилося тiльки до стiн, котрi охороняли мудрiсть мiста. I мiсто розумiлося як суцiльний образ, як земна iкона небесного мiста русалима. У лiтописах воно вживалося в художньому контекстi I одяглася Русь у бiлу ризу мiст.
Звiдси особливе значення i самоï iдеï Софiï, i самого храму Софiï. Звiсно, це християнський храм, головний храм Киïвськоï Русi. Але одночасно це був i духовний центр. Тут на другому поверсi влаштовувалися бенкети; проходили дипломатичнi прийоми; тут знаходилася перша бiблiотека; тобто в цiлому
це був храм мудростi, храм Софiï. Бiльше того, подiбно до того, як Парфенон (це моя метафора) був транслятором античноï традицiï в Захiдну вропу, Киïвська Софiя була транслятором античноï традицiï в Схiдну вропу. Звiдси й ця симетрiя.
Один церковний письменник XV столiття написав про православнi храми так: Тихi гаванi безкрайнiх степових просторiв з ïхнiми нерозв'язними проблемами. Храм як гавань у степовому океанi!
Тут, коли ми дивимось iз зовнiшньоï сторони на храм Софiï, усе читається як текст, буквально усе має свiй змiст. Скажiмо, 13 куполiв (у XVII ст. додали 6). Чому 13 куполiв? 13 апостолiв, чи то враховуючи Христа, чи то враховуючи Юду (адже вiн теж був апостолом, обраним самим Христом). 13 руських племен поляни, древляни, кривичi, угличi, в'ятичi… Тому саме 13 куполiв.
Iсторик Надiя Никитенко доводить (звичайно, офiцiйнi iсторики цураються цих версiй, котрi йдуть врозрiз iз ïхнiми версiями), що Софiю Киïвську починав будувати ще Володимир, оскiльки тримати будiвельникiв Десятинноï церкви без роботи було досить дорогим задоволенням. I я вiдчуваю, що шановна колега права.
У V столiттi нашоï ери в Римi один чернець пiдрахував, що в X столiттi (тобто на початку другого тисячолiття) буде кiнець свiту. I ось що цiкаво, п'ять столiть у вропi падає економiка, нiхто економiкою не займається. Грошi вкладають у церкви, у монастирi, люди рятуються. I тiльки в X столiттi, коли виявилося (як вони думали, це теж окрема тема), що Страшний Суд не настав; вiн був перенесений у майбутнє, що, на мiй погляд, виявилося iлюзiєю. Насправдi Страшний Суд був розтягнутий у часi. Адже в II тисячолiттi загинуло 400 мiльйонiв осiб, тобто все населення, що жило в X столiттi. За минуле тисячолiття жодна велика соцiальна проблема не вирiшена, також як проблема бiдностi, проблема безробiття,
Тут на другому поверсi влаштовували бенкети, проходили дипломатичнi прийоми, розташовувалася перша бiблiотека, тобто загалом це був храм мудростi, храм Софiï…
проблема злочинностi, молодi. Анi соцiалiзм, анi капiталiзм не вирiшили цi питання.
Скажете, а науково-технiчний прогрес?.. Вернер Гейзенберг, найбiльший лiдер сучасноï науки, сказав: науково-технiчний прогрес це спосiб зробити пекло бiльш комфортабельним для життя . Бо технiка вирiшує тi ж проблеми, що i викликає. Прекрасно, я можу на машинi або на транспортi приïхати на роботу. А навiщо треба жити так, щоб на роботу треба було ïхати?
Я вважаю, що наприкiнцi X столiття Володимир хрестить Русь, рятуючи свiй народ вiд Страшного Суду. I тому не випадково ця подiя збiгається з часом, коли чекають кiнця свiту. I ось це очiкування, контекст кiнця свiту позначаються i тут. Ви бачите несправжнi вiкна. Це не закладенi прорiзи, ïх iз самого початку так будували. У чому ж справа? Поза храмом демони нехай вони б'ються в закритi вiкна i не потраплять у вiдкритi. Або ви бачите на апсидах тонкi стовпчики, що йдуть нагору i перетворюються в такий орнамент трилисник (пiзнiй орнамент, але вiн показує суть стовпчикiв). Трилисник це символ Трiйцi, триєдиноï сутностi Бога. Нечиста сила в землi. Ïï потрiбно каналiзувати нагору i заплутати в нестерпнiй для чорта символiцi триєдиноï сутностi Бога. Тут ми бачимо чекання i боротьбу з цими страшними силами, що знаходяться зовнi. I сама Божа Матiр (Оранта) Непорушна Стiна це те, що захищає вiд зла i свавiлля нечистоï сили за стiнами цього храму.

ХРАМ ЯК ГАВАНЬ У СТЕПОВОМУ ОКЕАНI orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=15753