Херсон-корсунь orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=15777


По картам здесь и город был, и порт.
Остатки мола видны под волнами…
Но город стерт,
Как мел с доски, разливом диких орд…
Максимiлiан Волошин
Пiвдень сучасноï Украïни надзвичайно багатий на унiкальнi iсторичнi й археологiчнi пам'ятники, серед яких справжньою перлиною є античний Херсонес, або середньовiчний Херсон Корсунь давньоруських лiтописiв. Руïни Херсонеса в межах сучасного м. Севастополь. На його територiï рiшенням уряду Украïни створено Нацiональний заповiдник, вiн перебуває пiд охороною держави.Херсонес Таврiйський, заснований, за останнiми даними, вихiдцями з Гераклеï Понтiйськоï та острова Делоса в 528 527 р. до н.е., проiснував майже двi тисячi рокiв. Вiн був великим полiтичним, економiчним, культурним центром регiону, вiдiгравав важливу роль у розвитку багатьох стародавнiх народiв. Спочатку Херсонес Таврiйський займав невелику територiю, яка наприкiнцi V у першiй половинi IV ст. до н.е. була оточена оборонною стiною. З моменту заснування в мiстi iснували демократичнi iнститути самоврядування. Економiчною основою життя було сiльське господарство. На площi близько 27 га iнтенсивно будували житло та храми, освоювали великi сiльськогосподарськi територiï. Якщо в V першiй половинi IV ст. до н.е. оброблялися порiвняно невеликi дiлянки на Маяковому пiвостровi, то протягом другоï половини IV ст. до н.е. було здiйснено розмежування на надiли всього Гераклейського пiвострова площею 10 тис. га. На кордонах територiï розташовувався ланцюг поселень мiсцевого населення таврiв, якi обробляли надiли херсонеситiв.
Наприкiнцi V початку IV ст. до н.е. херсонесити проникають до Пiвнiчно- Захiдного Криму, що вже був освоєний греками-iонiйцями. У цей час Херсонес з невеликого автономного полiса перетворюється на центр територiального державного утворення, котре володiло землями на Гераклейському пiвостровi та в Пiвнiчно-Захiдному Криму. Законодавчо новий тип держави було закрiплено в присязi громадян Херсонеса. У другiй чвертi III ст. до н.е. змiни в степовiй зонi Пiвнiчного Причорномор'я призвели до виникнення в Криму ранньокласового пiзньоскiф- ського державного об'єднання з центром у Неаполi Скiфському (м. Сiмферополь). Скiфи почали активно шукати землi, придатнi для занять землеробством. До кiнця III межi IIIII ст. до н.е. до рук скiфiв потрапила майже вся сiльськогосподарська територiя в Пiвнiчно-Захiдному Криму, вiд ïхнiх набiгiв страждала найближча округа Херсонеса. Мiсто не могло впоратися з ворогами й було змушене звернутися до молодого, енергiйного царя Понтiйськоï держави Митридата VI Свпатора. Вiн послав у Гаврику вiйська пiд командуванням Дiофанта, який пiд час кiлькох воєн лiквiдував скiфську загрозу. Надання вiйськовоï допомоги Митридатом супроводжувалося змiнами в полiтичному статусi цивiльноï громади. Херсонес проголосив царя Понта своïм захисником i, зберiгши внутрiшнє самоврядування, увiйшов до складу Понтiйського царства, основнi володiння якого були на пiвночi сучасноï Туреччини. У мiстi розташовувався понтiйський гарнiзон, який повинен був забезпечити його охорону та, ймовiрно, виплату данини царю. Херсонес втратив свою незалежнiсть i пiсля поразки честолюбного Митридата у вiйнах iз Римом потрапив у орбiту полiтики Римськоï iмперiï.
Протягом перших столiть н.е. Херсонес був тiсно пов'язаний з iмперiєю. У першiй половинi II ст. вiн дiстав права елев- терiï (свободи), i в мiстi розташували римський гарнiзон. Солдати перебудували обороннi стiни та вежi. Гарнiзони було розташовано i в iнших пунктах Таврики. Протягом 30 40-х pp. Ill ст. кордони Римськоï iмперiï та античнi центри Пiвнiчного Причорномор'я (Тира та Ольвiя) зазнавали нападiв варварських племен. Однак Херсонес залишився осторонь вiд основних напрямкiв ïхнiх походiв, був головним форпостом iмперiï. Як i ранiше, вiн був пов'язаний зi Схiдно-Рим- ською iмперiєю. Пiсля виведення римського гарнiзону пряма вiйськова допомога була замiнена грошовими субсидiями на утримання вiйськ.
Ранiше вважалося, що гунською навалою закiнчується антична iсторiя Пiвнiчного Причорномор'я в цiлому й Херсонеса зокрема. Але зараз встановлено, що, розгромивши аланський союз племен, гуни пiшли на Захiд до кордонiв Римськоï iмперiï, а Херсонес серйозно не постраждав. Основна маса гунiв у Пiвнiчному Причорномор'ï з'явилася пiзнiше. Це сталося в V ст., коли пiсля смертi Аттiли ïхнє державне утворення розпалося. Гуни з Подунав'я вiдiйшли до Пiвнiчного Причорномор'я, але й цього разу вони не чiпали грецьких центрiв, а лише подекуди влилися в склад ïхнього населення.
Про стан Херсонеса, що в перiод середньовiччя став називатися Херсоном, наприкiнцi V ст. свiдчить напис про вiдновлення оборонних стiн правлiння вiзантiйського iмператора Зi- нона (474491 pp.). З напису випливає, що Херсон був iмперським мiстом, через це йому було даровано грошi на вiдновлення оборонних споруджень. Включення мiста до складу iмперiï при iмператоровi Зiнонi добре узгоджується з початком мiсцевого монетного карбування в цей час. Економiчний пiдйом за iмператора Анастасiя (491518 pp.) пiдготував експансiонiстський напрямок зовнiшньоï полiтики Вiзантiï, що яскраво проявилося в перiод правлiння знаменитого Юстинiана I
(527565 pp.). Вплив iмперiï значно збiльшився в Пiвнiчному Причорномор'ï, де головним оплотом Вiзантiï став Херсон. Посилення вiзантiйськоï присутностi в Криму датується 532 539 pp. У 70-х роках VI ст. зi сходу в Пiвнiчне Причорномор'я, пiдкоривши аланiв, прийшли iншi войовничi кочiвники тюрки. У 581 р. вони отаборилися бiля Херсона, але оволодiти ним не змогли. З тюркською загрозою було пов'язане змiцнення оборонних споруджень Херсона в перiод правлiння Юсти- на II (565578 pp.), а пiсля швидкого укладення миру з тюрками почалося масове будiвництво найбiльших мiських християнських храмiв. Наприкiнцi VVII ст. мiсто продовжувало залишатися складовою частиною i головним опорним пунктом Вiзантiï в Таврицi. Херсон, як i ранiше, був одним iз великих центрiв ремiсничого виробництва й обмiну, до якого тяжiло переважно сiльське населення Таврики.
На межi VII VIII ст. Херсон опинився в центрi бурхливих полiтичних подiй вiзантiйськоï iсторiï. Тут був проголошений iмператором Вардан Фiлiппiк. Пiсля цього iмператора Юстинi- ана II 711 р. скинули з престолу та вбили. У тому, що сталося, помiтну роль вiдiграли не тiльки жителi Херсона, але й хазари, з якими вiзантiйцям тривалий час доводилось дiлити владу в Криму. Приблизно 840 841 pp. у Пiвденно- Захiдному Криму було створено вiзантiйську фему (вiйськово- адмiнiстративна область) iз центром у Херсонi. Фему очолив стратиг начальник збройних сил.
У другiй половинi IX X ст. Херсон Корсунь був тiсно пов'язаний iз Киïвською Руссю, котра в цей час стає активною силою в Пiвнiчному Причорномор'ï. Мiсто вiдiгравало важливу роль i в росiйсько- вiзантiйських вiдносинах. На прохання iмператора Василiя II киïвський князь Володимир Святославович надiслав йому вiйськову допомогу. Але iмператор не виконав своïх договiрних зобов'язань. У вiдповiдь на це в 988 чи 989 р. Володимир заволодiв Херсоном i забажав взяти собi за дружину сестру iмператора Анну. Вiзантiя була змушена укласти з Киïвською Руссю мирний договiр, а Володимир одружився з вiзантiйською царiвною i, за легендою, хрестився в Херсонi. Хрещення Киïвськоï Русi, котре вiдбулося незабаром пiсля Корсунського походу, мало величезне значення для Киïвськоï Русу. Вона стала європейською державою.
1223 року в Криму вперше з'являються татари хана Батия, а на пiвденний берег Криму напали турки-сельджуки, якi на той час влаштувалися в Малiй Азiï. Це катастрофiчним чином вплинуло на життя Херсона. Наприкiнцi XIII ст. Херсон захопили орди золотоординського воєначальника Ногая, а в серединi XIV ст. контроль над мiстом встановили генуезцi, якi давно мали воєнно-стратегiчнi та торговi iнтереси в Криму. Херсонiти намагалися вижити в таких умовах, але 1399 року татари знову розорили мiсто. Пiсля цього розгрому окремi мiськi регiони ще продовжували iснування, але десь iз середини XV ст. i ïх остаточно покинули жителi. Згодом життя тут не вiдновлювалося. Горде iм'я мiста на якийсь час забули, а черговi загарбники Таврики, турки-османи, чиïми васалами стали кримськi татари, називали його Сари-Кермен (Жовта фортеця).
Нове життя Херсонеса Херсона Корсуня почалося 1827 p., коли було розпочато першi археологiчнi розкопки, що з перервами продовжуються i дотепер. Саме завдяки самовiдданiй працi кiлькох поколiнь вiтчизняних археологiв та iсторикiв, що проводять тут розкопки вже понад 170 рокiв, можна ознайомитися з iсторiєю i культурою цього унiкального центру людськоï цивiлiзацiï. UNESCO Органiзацiя Об'єднаних Нацiй з питань освiти, науки та культури включила його до складу 150 найбiльш значних давнiх пам'яток, де вiн стоïть поряд iз такими чудесами свiту, як єгипетськi пiрамiди, афiнський Парфенон та римський Колiзей.
Вiталiй ЗУБАР, Леонiд МАРЧЕНКО ЗО березня 2001 р.

Херсон-корсунь orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=15777