ГЕНIЙ ЗНАЙОМИТЬСЯ ЗI СВЯТИНЕЮ. Шевченко й Пересопницьке євангелIє orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=16049


У серпнi цього року виповнюється 450 рокiв з часу написан
ня видатноï пам'ятки нашоï культури Пересопницько-
го євангелiя. Це дивний твiр, який зумiв пережити воєннi лихолiття, переïжджав з одного мiсця на iнше, iнодi зникав, але з'являвся знову. Щось було в ньому мiстичне. I зараз на цьому євангелiï президенти Украïни дають присягу.
Як вiдомо, цю пам'ятку почали писати 15 серпня 1556 р. в Троïцькому монастирi села Двiрець, що неподалiк сучасного мiста Iзяслава (райцентр Хмельницькоï областi), а завершили роботу 29 серпня 1561 р. в монастирi Рiздва Богородицi в селi Пересопниця (зараз село Рiвненського району). Книгу замовила й, вiдповiдно, фiнансувала княгиня Настасья (Анастасiя) Юрiïвна Жеславська (Заславська), що походила з князiвського роду Голыпанських. ïй допомагала дочка Ганна-вдокiя, а також ïï зять Iван Федорович Чорторийський.
Пiсля написання євангелiє тривалий час зберiгалося в Пере- сопницькому монастирi, про що, зокрема, свiдчить iнвентарний список цiєï обителi 1600 р. Однак у 1630 р. монастир припинив своє iснування. Його власник, князь Миколай Чорторийський, який дотримувався католицького вiровизнання, звернувся до короля Сигiзмунда III з проханням передати обитель Клеванськiй єзуïтськiй колегiï. Король вiдразу видав грамоту, згiдно з якою монастир разом з майном та земельними угiддями ставав власнiстю єзуïтiв. Очевидно, в ïхнi руки й потрапило Пересопницьке євангелiє.
На якийсь час пам'ятка загадково зникає, щоб потiм з'явитися, але вже на початку XVIII ст. i в центральнiй Украïнi. Зрештою, євангелiє опинилося в руках гетьмана Iвана Мазепи. У 1701 р. вiн подарував цю книгу Переяславському кафедральному собору, який було споруджено за його кошти. 17 квiтня того року було зроблено вiдповiдний дарчий запис у євангелiï.
Майже сто рокiв воно зберiгалося в соборi, а потiм опинилося в бiблiотецi Переяславськоï духовноï семiнарiï. Тут його виявив археограф Осип Бодянський, який у п'ятому числi Журнала Министерства народного просвещения за 1838 p. опублiкував iнформацiйну статтю про цю пам'ятку.
Десь наприкiнцi 1845 p., перебуваючи в Переяславi, з Пе- ресопницьким євангелiєм мав змогу ознайомитися Тарас Шевченко.
Як це сталося i за яких обставин?
Уперше до Переяслава Шевченко прибув у серединi серпня 1845 р. Тут його чекав давнiй друг, мiський лiкар Андрiй
Осипович Козачковський корiнний переяславець, син ректора мiсцевоï семiнарiï. Спочатку навчався в цiй семiнарiï, потiм закiнчив у Петербурзi медико-хiрургiчну академiю. Служив лiкарем на Балтiйському флотi. У 1841 р. познайомився з Шевченком. Захоплювався творчiстю поета. Сам теж намагався вiршувати. До речi, Козачковський непогано знав вищезгадуваного Осипа Бодянського. Можливо, саме вiн звернув увагу вченого на Пересопницьке євангелiє.
У Козачковського Шевченко пробув до двох тижнiв. За цей час поет познайомився з мiстом, його околицями, змалював Покровську, Михайлiвську церкви, Вознесенський собор та iншi пам'ятки. Далi, у вереснi-жовтнi, Кобзар побував на своïй малiй батькiвщинi на Канiвщинi, а також у Миргородi, Лубнах та iнших мiсцях центральноï Украïни.
На початку листопада вiн знову прибув у Переяслав до Козачковського. Загалом осiнь 1845 р. була надзвичайно плiдною у творчостi Шевченка: вiн написав чимало вiдомих творiв поеми ретик, Слiпий, Кавказ, Наймичка, мiстерiю Великий льох, деякi поезiï. Також багато малював.
Ще в серпнi Шевченко як випускник Петербурзькоï академiï художеств налагодив зв'язки з Киïвською археографiчною комiсiєю. Ця комiсiя реально почала функцiонувати в березнi 1845 р. при канцелярiï киïвського генерал-губернатора Дмитра Гавриловича Бiбiкова. Очолював ïï Микола Еварестович Писарєв. Для потреб комiсiï видiлялися кошти, а головним ïï завданням було вiднайдення та вивчення пам'яток руськоï старовини в Киïвськiй, Подiльськiй та Волинськiй губернiях.
Таке завдання, щоправда, мало чiтко виражений iдеологiчний характер i цiлком узгоджувалося з тодiшньою iмперською полiтикою росiйського уряду. Адже в той час у губернiях, котрi входили до складу Киïвського генерал- губернаторства, панiвною верствою залишалася польська католицька шляхта. Вона розглядала Правобережну Украïну як територiю свого домiнуючого впливу. Росiйськi ж iдеологiчнi структури, в т.ч. й Киïвська археографiчна комiсiя, мали на метi демонструвати претензiï Росiï на цю територiю, утвердити думку, що тут споконвiку домiнувала руська, власне росiйська, народнiсть i супутнє ïй православ'я. Тим самим заперечувалося право польськоï шляхти на цю територiю.
Однак, незважаючи на росiйську iмперську спрямованiсть, дiяльнiсть Киïвськоï археографiчноï комiсiï в багатьох моментах виявилася позитивною для украïнцiв. Матерiали, що збиралися членами комiсiï, мали часто не стiльки проросiйський, скiльки проукраïнський характер. Вiдповiдно, новочасний украïнський нацiональний рух, який переживав перiод свого становлення, отримав у ïï особi непоганого союзника. Це був один з небагатьох випадкiв, коли росiйськi структури працювали (принаймнi частково) на украïнську iдею.
Очевидно, вирушаючи до Переяслава й подорожуючи восени землями центральноï Украïни, Кобзар виконував якiсь завдання Киïвськоï археографiчноï комiсiï. 18 листопада 1845 р. загальнi збори Академiï художеств постановили присвоïти Шевченковi звання некласного художника. Це давало йому пiдстави оформити своï вiдносини з Киïвською археографiчною комiсiєю. 28 листопада Шевченко побував у Києвi, одержав вiд комiсiï грошi для поïздки з метою дослiдження пам'яток старовини. 10 грудня вiн вже офiцiйно був затверджений спiвробiтником комiсiï.
Виконуючи це завдання, Шевченко зацiкавився старими книгами, що знаходилися в бiблiотецi Переяславськоï семiнарiï. Серед них було й Пересопницьке євангелiє. Судячи з усього, пам'ятка справила на поета сильне враження i тому вiн залишив про неï запис у своïх археографiчних нотатках. Ось змiст цього запису:
В скромной семинарской библиотеке хранится два Евангелия, писаны на пергамени изяшными славянскими буквами, черни- лом и киноварью с прекрасными разноцветными рисунками по золоту. Первое писано в 7053 году… Второе Евангелие, также на пергамени, изящнее и рас- кошнее первого, писано малороссийским наречием [1556] года, с надписью на краях первых листов… Далi наводився дарчий запис гетьмана Iвана Мазепи, який передав книгу Переяславськiй єпархiï: Сiє Евангелiе прислано и дано отъ Ясновельможного Его милости пана, пана Iоана Мазепы, войскъ царського пресвiтлаго величества запорозкихъ, обоихъ сторон Днипра Гетмана, и славного чина Святого Апостола Андрея кавалера до престола Переяславского епископского, который отъ его жъ милости созданъ отъновленъ, и драгоценнъми утварьми украшенъ при преосвященномъ єпископи Захарiи Корниловычи року [1701] апреля [17]день.
Это Евангелие, далi вказував Т. Шевченко, подробно описано г. Бодянским в Журнале Министерства народного просвещ[ения] 5, 1836 года, м. май.
Iз цього запису видно, що Шевченко знав про iснування цiєï пам'ятки з опису Бодянського, iз яким вiн особисто
знався. Тут доречно сказати кiлька слiв про цього вченого, оскiльки контакти з ним були важливими для Шевченка. Бодянський закiнчив фiлологiчний факультет Московського унiверситету в 1834 р. У 1837 р. був вiдряджений Мiнiстерством народноï освiти за кордон для вивчення лiтератури та iсторiï захiдних та пiвденних слов'ян. Навчався у П.Й. Ша- фарика. Працював у бiблiотеках Праги, Вiдня, Будапешта. Повернувшись до Росiï в 1842 p., обiймав посаду професора кафедри слов'янськоï фiлологiï Московського унiверситету. Викладав чеську, польську, сербську мови та лiтератури, порiвняльну граматику слов'янських мов. Познайомилися Бодянський та Шевченко в лютому 1844 р. в Москвi. Зустрiчалися вони i в 1845 p., листувалися. Бодянський зацiкавив Шевченка iсторiєю чехiв та постаттю Яна Гуса, а також працями Шафарика. Цi зацiкавлення стали одним iз поштовхiв до написання поеми ретик. Нагадаємо, що цю поему було написаноа восени 1845 p., приблизно в той самий час, коли Кобзар познайомився з Пересопницьким євангелiєм.
Очевидно, саме Бодянський звернув увагу Шевченка на Пересопницьке євангелiє. Адже недаремно в своïх археографiчних нотатках письменник посилається на статтю цього вченого в Журнале Министерства народного просвещения. Бодянский знав, що ця пам'ятка перебуває в Переяславськiй семiнарiï, що вона може зацiкавити Кобзаря.
Звiсно, жанр археографiчних нотаток не передбачав глибокий i всебiчний опис пам'ятки. Та й сам Шевченко не був спецiалiстом у сферi археографiï. Однак цiкаво глянути, на якi моменти вiн звернув увагу.
Письменник передусiм указав на естетичну цiннiсть пам'ятки, на те, що вона зроблена мистецьки, естетично витончено i є розкiшною. Дiйсно, естетична вартiсть пам'ятки надзвичайно висока. Друге, на що звернув увагу Шевченко, це те, що пам'ятка написана малоросiйським нарiччям, тобто украïнською мовою. Як вiдомо,
Пересопницьке євангелiє було одним iз перших пам'яток офiцiйноï книжностi, написаних цiєю мовою. Правда, не весь текст євангелiя був перекладений украïнською. Принаймнi перше, євангелiє вiд Матвiя, було близьким до старослов'янськоï основи. Iншi ж євангелiя, особливо вiд Луки, наближалися до мови народноï.
Певно, Шевченко не випадково зауважив, що євангелiє написане малоросийским наречием. Вiн, попри деякi нюанси, був прихильником широкого використання розмовноï украïнськоï мови, пiднесення ïï на рiвень елiтарний. Так, Кобзар навiть засуджував Григорiя Сковороду за те, що той не писав своï твори цiєю мовою. Тому для Шевченка Пересопницьке євангелiє як пам'ятка украïнськоï писемностi було дуже цiкавим.
I, нарештi, варто звернути увагу на те, що письменник у своïх археографiчних нотатках наводить повнiстю дарчий запис Мазепи. Можна, щоправда, це списати на те, що цей запис знаходився на початку книги й впадав у вiчi. Однак нам здається, що справа не лише в цьому. Шевченко загалом обережно ставився до постатi Мазепи, практично нiде в своïх творах не згадував цю iсторичну особу. Та все ж вiн знав про меценатську дiяльнiсть цього опального гетьмана, якого проклинала Росiйська православна церква. I тому, можливо, спецiально звернув увагу в своïх археографiчних нотатках на меценатство Мазепи.
По-своєму символiчно, що свою офiцiйну роботу в Киïвськiй археографiчнiй комiсiï Шевченко фактично почав з вивчення Пересопницького євангелiя. I хоча дослiдження ним цiєï пам'ятки не було вичерпним, все-таки поет зумiв звернути увагу на ïï важливi моменти.
Петро КРАЛЮК 27 травня 2011 р.

ГЕНIЙ ЗНАЙОМИТЬСЯ ЗI СВЯТИНЕЮ. Шевченко й Пересопницьке євангелIє orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=16049