ДУХОВНIСТЬ! СОФIЯ КИÏВСЬКА orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=15767


Можна окрему лекцiю читати зовсiм приголомшлива сцена святительський чин. Батьки церкви це портретна мозаïка. Я звертаю на це увагу ось чому. Софiя головний християнський храм. У кожному християнському храмi обов'язково присутня сцена Страшного Суду. На захiднiй стiнi, тобто при виходi. Тут же цiєï стiни немає: кажуть, не збереглася. Проте за реконструкцiями, i за гравюрами Вестерфельда, видно, що цiєï сцени не було. Чому в головному християнському храмi Киïвськоï Русi немає сцени Страшного Суду, немає сцен, зазвичай пов'язаних зi страстями Зняття Христа, Покладення Христа у гроб, Оплакування Христа? Розп'яття є, але символiчне, не натуралiстичне. Тобто немає сцен смертi. У чому ж справа? Коли я написав роботу про архетипи украïнського менталiтету, то зрозумiв, що, мабуть, його джерела походять у тому числi i звiдси. Онтологiчний оптимiзм. Ключ до цього, очевидно, у вiвтарi. У святительському чинi зображено в основному членiв Каппадокiйського гуртка (це був богословський гурток): Афанасiй Великий, Григорiй Нiсський… Саме Каппадокiйський гурток вперше висунув iдею апокатастасiсу милостивого повернення до первозданноï чистоти ще за життя людини, а не пiсля Страшного Суду.
Тут, у Софiï, i вiдбилася iдея онтологiчного оптимiзму; вона пронизує всю украïнську культуру, є архетиповою. У розвиненiй украïнськiй культурi до I. Франка i JI. Украïнки немає лiричного аспекту трагедiï! Трагедiя розумiлася тiльки епiчно. Навiть трагедiя Катерини у Т. Шевченка це трагедiя всiєï Украïни. I невiльничi пiснi козакiв епiчнi (усi разом, якось подолаємо). Вiдома киïвська пiсня про Куперiяна XVII столiття; у нiй завсiдники сидять у шинку i мiркують про тi негаразди, що бувають у життi, а цехмiстер Куперiян рефреном на кожен куплет вiдповiдає якось воно буде. Це якось воно буде органiчно увiйшло в архетип украïнського менталiтету якось разом усе ж таки випливемо.
А ось надряпанi написи графiтi. ïх дуже багато у Софiï, хоча за письмена на святих зображеннях призначали 40 ударiв батогом.
Тут було виявлено першу слов'янську абетку, створену ще до Кирила i Мефодiя. Для нас це важливо i як свiдчення того, що нiчого нового не буває в абсолютному розумiннi. Усе це виникає вже тодi, коли створено всi передумови i треба сказати останнє слово.
Ранiше лiтургiя була дуже тривалою продовжувалася багато годин, i стоячи вiруючим ïï було важко винести фiзично. У всiх чоловiкiв на поясi було писало (цвях), i вони, заповнюючи паузи лiтургiï, писали, наприклад: Помози, Господи, рабу твоєму…

ДУХОВНIСТЬ! СОФIЯ КИÏВСЬКА orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=15767