<< Главная страница

ДИНО МОЖЛИВИМ I ПРАВИЛЬНИМ РIШЕННЯМ БУЛО ВИКУПИТИ IКОНУ ТА ПОВЕРНУТИ &IUML;&IUML;… orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=15858


Iгоре Володимировичу, нагадайте, будь ласка, про те, як iкона потрапила до ваших рук, як ви дiзналися про те, чим вона є насправдi, i як вирiшили про повернути ïï Нацiональному музею у Львовi?
Близько року тому в однiй з європейських краïн менi запропонували купити стародавню iкону Покрова Богородицi, XVI ст. Рiч серйозна. Цiна теж. У такому разi я завжди звертаюся до кращих фахiвцiв, знавцiв iконографiï та iсторiï православного мистецтва, щоб вони висловили свою думку варто купувати iкону чи нi. Експерти прилетiли до Швейцарiï, подивилися Покрову. Вiдразу сказали, що iкона унiкальна, iконографiя приголомшлива. Збереженiсть прекрасна. Але однiй з мистецтвознавцiв здалося, що таку iкону вона бачила десь в Украïнi, але дуже-дуже давно. Вона хотiла уточнити походження Покрови. А далi як у детективi. Ми звернулися до украïнських фахiвцiв. Вони сказали, що, судячи з опису, iкона схожа на Покрову Богородицi iконописця Димит- рiя, украдену з Нацiонального музею у Львовi у 80-х роках.
Але точного пiдтвердження цього факту не було. Розмiри не збiгалися. Було лише розпливчате чорно-бiле фото. Розпитувати щось у власникiв iкони було ризиковано я боявся, що, дiзнавшись про моє розслiдування, вони взагалi вiдмовляться продавати шедевр. На той час я вже вирiшив: якщо з'ясується, що це саме та, украдена iкона постараюся повернути ïï назад до львiвського музею. Тiльки-но було отримано останнє пiдтвердження оригiнальностi Покрови, яку було вкрадено, я викупив iкону. За умовами уго-
ди, я не маю права розголошувати iм'я попереднього власника Покрови, не маю права навiть назвати краïну, в якiй iкона перебувала останнi десятилiття.
Питання до вас як до досвiдченого колекцiонера. Очевидно, пiсля катаклiзмiв XX столiття європейськими (i не лише) колекцiями подорожує чимало об'єктiв культурноï цiнностi, якi свого часу були незаконно вивезенi, зокрема з теренiв Схiдноï вропи. Яка, на вашу думку, iмовiрнiсть того, що з часом ïх вдасться повернути? Чи багато колекцiонерiв, дiзнаючись про нелегальну долю витворiв мистецтва, повертають ïх на iсторичну батькiвщину? Або бiльшiсть з них усе ж вважає за краще не завдавати таким чином шкоди своïм колекцiям?
Хочу нагадати, що не завжди вивезення iкон вважалося незаконним. Пригадаймо в 20-х роках минулого столiття був час Безбожникiв (так називалася одна з антирелiгiйних органiзацiй. Ред.), коли на територiï Радянського Союзу працював навiть Антирелiгiйний комiтет, який боровся проти релiгiï, храми руйнували, iкони спалювали. Тодi люди просто рятували шедеври iконопису, вивозячи iкони за кордон. Адже водночас з'явився термiн чемоданне розпилювання коли iкону розпилювали за розмiром валiзи, i в нiй переправляли за кордон. Чи можна це назвати незаконним вивозом? Нi, звичайно. Далi наступна трагiчна сторiнка час Великоï Вiтчизняноï вiйни, коли солдати гiтлерiвськоï армiï вивозили з окупованоï територiï iкони як трофеï. Про який закон тодi могла йти мова? Лише У 80-х роках XX столiття на радянському просторi з'явився закон, що регулював перемiщення iкон. З'явилися такi мiжнароднi системи, як Артлос вiддiлення розшуку предметiв мистецтва в Iнтерполi.
Уже в XXI столiттi всього кiлька осiб я, Михайло Абрамов, вген Ройзман вiдкрили своï колекцiï, якi були колись закритими.
Багато що залежить вiд фахiвцiв, якi консультують колекцiонера, вiд рiвня фахiвця, вiд того, чи знає вiн речi, що перебувають у розшуку. Якщо вiн говорить: знаєте, я впевнений, що цю iкону було вкрадено тодi-то i за таких-то обставин, далi все залежить вiд самого колекцiонера. Якщо немає кримiнальноï справи, змусити повернути рiч нiхто не може. Кожен вирiшує в мiру своєï чесностi, свого виховання або вiн починає приховувати шедевр за сiмома печатками, або робити кроки для того, щоб повернути його туди, де його було вкрадено.
Щодо Покрови не було кримiнальноï справи, вона була закрита за давнiстю рокiв, iкона не була в розшуку, але усвiдомлення того, що цю iкону колись було вкрадено, не давало менi спокою. Я ухвалив єдино можливе й правильне рiшення в цiй ситуацiï викупити ïï та повернути до Нацiонального музею у Львовi.
Ваше ставлення до питання передачi нашiй державi iнших культурних цiнностей, що колись належали украïнському народовi, а зараз перебувають у Росiï? Наприклад, нещодавно в рамках виставки Свята Русь в Третьяковськiй галереï було виставлено, зокрема, фрагменти розпису киïвськоï Десятинноï церкви. За яких умов, на вашу думку, цi об'єкти можуть повернутися в Украïну?
У цiй ситуацiï я можу вiдповiдати лише за себе. В iсторiï з Покровою добре, що iкона перебувала у приватних руках. Тому можна було швидше домовитися про ïï повернення.
Щодо iнших предметiв, то кожен випадок потрiбно розглядати окремо у чиïй власностi перебуває шедевр, як вiн туди потрапив? Кому вiн належав ранiше, на яких умовах його було викуплено або передано. На жаль, це питання юридичне, i на нього можуть вiдповiсти фахiвцi в цiй галузi.

ДИНО МОЖЛИВИМ I ПРАВИЛЬНИМ РIШЕННЯМ БУЛО ВИКУПИТИ IКОНУ ТА ПОВЕРНУТИ &IUML;&IUML;… orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=15858


На главную
Комментарии
Войти
Регистрация