ЧОМУ НАЦIОНАЛЬНА НАЛЕЖНIСТЬ РУСI КОГОСЬ НЕПОКОÏТЬ У XXI СТОЛIТТI orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=15882


На перший погляд, суперечки з приводу давньоруськоï спадщини виглядають штучними. Була собi держава, створена киïвськими князями Рюриковичами, був осередок цiєï держави Руська земля, розташований у Середньому Поднiпров'ï. Киïв стоïть i зараз, Середнє Поднiпров'я також нiкуди не зрушило. Хiба що каскади водосховищ уповiльнили плин Днiпра, який колись служив славнозвiсним шляхом iз варягiв у греки. Вiдповiдно, якщо Русь тут була, то залишається й зараз. Це означає, що якщо населення нинiшнього Середнього Поднiпров'я є нащадком давньоруськоï людностi (нехай вже й дещо перемiшане внаслiдок вiйн i мiграцiй), то воно може цiлком легiтимно претендувати на давньоруську спадщину принаймнi на мiсцеву частину. Але що собою являє ця спадщина? Звiсно, що збереглися ïï матерiальнi рештки, якi сьогоднi належать або до пам'яток архiтектури, або до пам'яток археологiï i внесенi до вiдповiдних державних реєстрiв. Це майно нерухоме, i йому загрожують хiба що недбалiсть пам'яткоохоронних установ та чорна археологiя. Iнша рiч зi спадщиною духовною… Вона є виразно рухомим майном, причому найчастiше навiть нематерiальним, як думки та уява, спогади й пам'ять. Звiсно, нiхто не може пам'ятати подiй тисячолiтньоï давнини, проте наш образ вiтчизняноï iсторiï починається з хрестоматiйного несторiвського Откуда єсть пошла Руськая земля, написаного на початку XII столiття. Без Русi уявлення про шлях нашого народу в iсторiï повисне у повiтрi, а прагнення козацьких гетьманiв утворити як свою державу Велике князiвство Руське виглядатиме дивакуватим. Тогочаснi надднiпрянцi не сумнiвалися в тому, що вони є спадкоємцями Русi. Зведений у 1620 р. на киïвський митрополичий престол Iов Борецький вельми промовисто характеризував походження козацтва:
Це вiйсько того колiна, яке за руського монарха Олега плавало на своïх човнах по морю i по землi, поставивши човни на колеса, i штурмувало Константинополь. Це тi ж, якi ще за Володимира Великого, святого руського монарха, воювали Грецiю, Македонiю та Iллiрiю.
Духовне, культурне й полiтичне вiдродження украïнства У XVII столiттi було б неможливим без ототожнення себе зi стародавнiм народом руським . Двiстi рокiв по тому передача естафети боротьби за украïнську справу вiд нащадкiв козацькоï старшини до нацiональноï iнтелiгенцiï XIX столiття не була б успiшною без такого трактату, як Iсторiя русiв (межа XVIIIXIX столiть). Фундаментальний для новiтнього Украïнського самоусвiдомлення текст Iсторiя Украïни-Рг/- си Михайла Грушевського (з 1898 р.). Сучаснi украïнськi пiдручники iсторiï Давню Русь також не полишають увагою У чому ж проблема?
Привiд до виникнення проблеми полягає в тому, що сьогоднi наша краïна зветься Украïна, а не Русь; це може в декого породжувати думку, що украïнцi можуть iснувати лише в Украïнi, а не в Русi. З iншого боку, спадковiсть мiж давньоруською люднiстю, яка звала себе Русь або русини, та ïï нащадками в особi сучасних украïнцiв дещо пiдриває законнiсть iншоï багаторазово задекларованоï спадковостi: вiд Русi до Росiï, вiд Русi до русских. Тут розбiжностей у назвах майже немає. Постає доволi старе питання: звiдки ж украïнцi взялися на Русi?

ЧОМУ НАЦIОНАЛЬНА НАЛЕЖНIСТЬ РУСI КОГОСЬ НЕПОКОÏТЬ У XXI СТОЛIТТI orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=15882