ЧИ БУВ БАНДЕРА ТЕРОРИСТОМ? orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=16031


Звiсно, зараз слово терорист вкрай негативне, а боротьба з тероризмом є ледь не проблемою 1. Однак вiн непросте й неоднозначне явище. Зокрема, воно стало хорошою традицiєю на теренах деспотичноï Росiйськоï iмперiï. До терору вдавалися рiзнi революцiонери соцiальнi, нацiональнi. Нагадаймо: до смертноï кари за тероризм було засуджено рiдного брата вождя свiтового пролетарiату В. Ленiна Олександра Ульянова. Терор широко використовували росiйськi есери, та й бiльшовики теж. Наприклад, не менш важливий вождь пролетарiату Й. Сталiн у молодостi здiйснював грабiжницькi експропрiацiй- нi акти (екси), добуваючи грошi для бiльшовицькоï каси.
Замолоду вдававсь до засобiв терору Юзеф Пiлсудський вождь Польськоï держави мiжвоєнного перiоду, проти якоï боровся С. Бандера. Ця держава тероризувала численне украïнське населення Галичини, Волинi, Холмщини, Берестейщини, Пiдляшшя. Лише т.зв. пацифiкацiя коли украïнських селян без суду й слiдства били, а то й забивали до смертi, чого була варта! Не дивно, що на державний
терор украïнськi нацiоналiсти вiдповiдали iндивiдуальним полiтичним терором.
Не будемо зараз вдаватися до аналiзу терористичноï дiяльностi ОУН. Цьому треба було б присвятити окреме об'ємне дослiдження. Зазначимо лише, що терор нiколи не був основною ланкою дiяльностi украïнських нацiоналiстiв. Зокрема, за часiв, коли ОУН реально керував С. Бандера.
Але повернiмося до полiтичноï кар'єри С. Бандери. Пiсля закiнчення гiмназiï вiн планував продовжити навчання в Украïнськiй госпо
дарськiй академiï, що в Подєбрадах, у Чехословаччинi. Однак не змiг цього зробити, бо йому не зробили закордонного паспорта. Польська влада дуже прискiпливо вiдстежувала дiяльнiсть свiдомих украïнцiв, намагалася всiляко обмежувати ïх. Перебувши рiк вдома, вiн вступив на агрономiчний факультет Львiвськоï полiтехнiки. Брав активну участь в украïнському нацiональному русi, в роботi рiзноманiтних украïнських легальних органiзацiй. Став членом ОУН. У 22 роки очолив пропагандистський вiддiл органiзацiï, у 23 став заступником крайового ватажка, а в 24 сам очолив Крайовий провiд. Погодитись очолити Крайовий провiд ОУН це майже пiдписати собi смертний вирок. Зазвичай на
цiй посадi перебували не бiльше року гинули вiд рук польськоï полiцiï. Так, зокрема, сталося з попередниками С. Бандери Юлiаном Головiнським та Степаном Охримовичем.
З самого початку своєï дiяльностi в ОУН Степан зарекомендував себе не як майстер терору, а як умiлий пропагандист. Можливо, на це вплинуло те, що вiн iз родини священика. Бандера зрозумiв, що слово може бути найефективнiшою зброєю. Зазначимо: сам вiн терористичних актiв не здiйснював лише готував деякi з них.
Пригадаймо основнi моменти. У листопадi 1932 р. одинадцять бойовикiв ОУН напали на поштове вiддiлення в Городку поблизу Львова. Це був типовий екс, мета якого дiстати грошi для органiзацiï. Цей напад (до речi, його готував не Бандера) був невдалим. Двох нападникiв убили на мiсцi. Ще двох, Василя Бiласа й Дмитра Данилишина, заарештувала польська полiцiя. Пiсля швидкого суду ïх повiсили. Того дня, коли вiдбувалася страта, С. Бандера органiзував акцiю у церквах Галичини задзвонили дзвони. Це було нагадуванням про мученицьку смерть бойовикiв.
Ставши крайовим провiдником ОУН, Степан вiдмовився здiйснювати екси. Пiдготовленi ним терористичнi акти були переважно полiтичними, або ж це була помста.
Одним iз найвiдомiших стало вбивство радянського дипломата Олексiя Майлова в жовтнi 1933 р. Реалiзував його Микола Лемик. Перед цим терактом бойовик зустрiчався зi С. Бандерою та Романом Шухевичем, вiд яких отримав iнструкцiï. Вiдповiдно до яких вiн, вбивши радянського консула у Львовi (було заплановано саме це вбивство), мав здатися польськiй полiцiï й заявити, що цей замах здiйснено на знак протесту проти Голодомору в Украïнi 19321933 pp. Правда, М. Лемик убив не консула, а спецуповноваженого ГПУ, який перевiряв роботу радянських консульств у вропi. Зрештою, це мало бiльше значення, нiж убивство консула.
Лемик здався полiцiï, а потiм виступив на судi з вiдповiдною заявою. Це, звiсно, спричинило чималий розголос у Польщi.
Ще одним резонансним полiтичним терактом стало вбивство мiнiстра внутрiшнiх справ Польщi Бронiслава Пе- рацького 15 червня 1934 р. На совiстi пана мiнiстра були масовi переслiдування украïнцiв. Б. Перацький був персоною, наближеною до Ю. Пiлсудського, i мiг стати наступником цього начальника держави.
У самому терактi щодо Б. Перацького є чимало дивних моментiв. Iснує навiть версiя, що украïнських нацiоналiстiв просто використали противники цього впливового полiтичного дiяча. Зараз не будемо розглядати цi версiï оскiльки, знову ж таки, це окрема розмова. Зазначимо тiльки, що саме це вбивство було основним звинувачувальним моментом на варшавському судi 19351936 pp. проти Бандери та iнших оунiвцiв.
Проте не полiтичнi вбивства були головними в дiяльностi ОУН 30-х pp. XX ст. За iнiцiативою С. Бандери та пiд його керiвництвом украïнськi нацiоналiсти здiйснили низку успiшних акцiй. Зокрема, вдалося органiзувати широкомасштабну шкiльну акцiю, яка охопила величезну кiлькiсть украïнських школярiв Галичини. Надрукували й розповсюдили 92 тисячi листiвок i б тисяч брошур. На той час це був дуже великий наклад. Завдяки пропагандистськiй роботi вдалося зорганiзувати учнiв шкiл, якi одночасно виступили проти польськоï мови викладання, традицiï молитися польською мовою та польськоï державноï атрибутики в школах Галичини.
Ще однiєю кампанiєю, iнiцiйованою С. Бандерою, стала антимонопольна акцiя. Вона полягала в бойкотi монопольних товарiв горiлки й тютюну. З одного боку, ця акцiя мала за мету пiдiрвати фiнанси Польськоï держави. Адже для неï торгiвля горiлкою й тютюном була важливим джерелом прибуткiв. Крiм того, ця акцiя була боротьбою за здоров'я нацiï. До речi, сам Бандера нiколи не курив i не вживав горiлки.
Також пiд орудою Степана на Галичинi почалася широкомасштабна акцiя вшанування могил сiчових стрiльцiв, якi загинули в боротьбi за незалежнiсть Украïни. Цi могили почали впорядковувати: ставили на них пам'ятники або хрести, обсаджували квiтами, вiдправляли поминальнi служби, влаштовували вiча. У селах, де не було таких могил, насипали символiчнi, встановлювали на них хрести.
Польська влада швидко зорiєнтувалася, що це сприяє розвитку самосвiдомостi украïнцiв. Тому полiцейськi та польськi шовiнiсти нищили цi могили, руйнували пам'ятники, зрубували хрести. Такi варварськi акцiï часто вiдбувалися вночi. Проводимо ще одну паралель. У розквiт перебудови на батькiвщинi С. Бандери, в селi Старий Угринiв, йому встановили скромний пам'ятник. Проте доблесне радянське вiйсько його пiдiрвало. Пiсля вiдновлення пам'ятника знову вчинило такий самий акт вандалiзму. Гадаю, коментарi зайвi.
Та повернiмося до Бандери. Можемо констатувати, що пiд його керiвництвом дiяльнiсть ОУН на украïнських землях мала рiзнобiчний характер. Його не можна характеризувати як стовiдсоткового терориста. Юзефа Пiлсудського чи Йосипа Сталiна є бiльше пiдстав за грiхи молодостi звинувачувати в тероризмi, нiж Степана Бандеру. Правда, цi особи стали державними мужами, цим вони нiби змили з себе грiх тероризму. Хоча, перебуваючи при владi, вдавалися до широкомасштабного державного терору, перед яким ïхнiй молодiжний терор здається лише квiточками.

ЧИ БУВ БАНДЕРА ТЕРОРИСТОМ? orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=16031