<< Главная страница

2.5. КомIдеологIя як силовий вплив на незгодних orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=15976


Поставимо наступне запитання чому Червона армiя, котра енергiйно готувалася до бойових дiй, вiдступала до Москви i Волги? Адже майбутнiй головком насправдi пiклувався про ïï оснащення, до лiта 1941 року наша перевага в авiацiï була, за мiнiмальними оцiнками, дворазовою, за танковими й моторизованими дивiзiями восьмикратною, усiх вiдмобiлiзованих дивiзiй, разом зi стратегiчним резервом, у Червонiй армiï було понад 240, а у Вермахту менше 200! Однак бiльшу частину цього арсеналу при вiдступi покинули, i вона дiсталася вороговi.
Щоб зрозумiти причини подiй, слiд згадати, як нав'язували краïнi нову комiдеологiю i через що пройшли червоноармiйцi 1941-го.
Зi зброєю в руках стояли тi, по чиïх сiм'ях проïхало червоне колесо Жовтневого перевороту, руйнування церкви, Громадянськоï вiйни, продрозверстки, Великого терору, розкозачування, ГУЛАГу, Голодомору i розкуркулювання, депортацiï, передвоєнного знищення командного складу… Значна частина цих людей не збиралася захищати режим, але вождь i до цього був готовий.
Але чому воïни, якi не бажали захищати тоталiтарний режим, згодом повернули зброю i стали бити ворога? Тому що усвiдомили нацизм взагалi не залишає ïм жодних шансiв i, вiдтак, має бути знищений. Однак Головком, як i ранiше, не сильно довiряв армiï та створював у вiйськах обстановку тотального страху. Сталiнсько-жуков- ський наказ 270 вiд 16 серпня 1941 року вимагав знищувати спiввiтчизникiв, полонених ворогом, усiма можливими способами, а директива Жукова 4976 вiд 28 вересня 1941 року зобов'язувала розстрiлювати сiм'ï тих, хто потрапив у полон (утiм, на практицi цей наказ не мiг бути виконаний i не застосовувався).
Сталiнську дисциплiну пiдтримувати вiйськовi трибунали, за ïхнiми вироками у 1941 1945 роках було розстрiляно майже 300 тисяч вiйськовослужбовцiв. Загалом же (разом iз загородза- гонами тощо) каральнi органи розстрiляли пiд час вiйни один мiльйон спiввiтчизникiв! Нагадаю, що в Першу свiтову трибунали присудили в Росiйськiй армiï до розстрiлу менше 100 чоловiк, феномен загородзагонiв був невiдомий! Ще одна вiдмiннiсть Червоноï армiï вiд Росiйськоï армiï 19141917 рокiв поява штраф- батiв. Iсторики iнодi знаходять згадку про штрафнi з'єднання часiв Першоï свiтовоï. Явище це було вкрай рiдкiсне, вони задiянi були лише в тилу на госпроботах. У Велику Вiтчизняну до штрафникiв потрапило понад 400 тисяч офiцерiв, втрати цих формувань у тришiсть разiв перевершували втрати звичайних стрiлецьких рот. Iнакше керувати генералiсимус не вмiв i не мiг.
Окрема складова комiдеологiчного терору вплив не на громадян, а на цiлi народи, якi протидiяли або яких пiдозрювали в готовностi до протидiï радянщинi. У 19401945 роках масовi депортацiï проводилися щодо полякiв iз зайнятоï Червоною
армiєю схiдноï Польщi, депортували частину корiнного населення приєднаноï Прибалтики, Бессарабiï, Пiвнiчноï Буковини. Депортацiй зазнали радянськi нiмцi та фiни, населення Криму та Пiвнiчного Кавказу, чеченцi, iнгушi, калмики, карачаєвцi, балкарцi та низка iнших етнiчних i соцiальних верств i груп. Нагадаю, що навiть у III Рейху росiян нiхто не депортував. У дорадянськiй Росiï вiйна з германцями також не супроводжувалася переселеннями. Тим часом Сталiн органiзовував насильницькi депортацiï i пiд час, i пiсля вiйни, коли мiльйони росiйських людей, якi тiкали вiд комунiзму на Захiд, силою та обманом вiдправляли назад до СРСР i саджали до ГУЛАГу.
Поряд iз розривом iсторiï та силовим впливом, третя особливiсть комiдеологiï фiльтрування i цензурування iнформацiï для пiдтримки комунiстичного мiфу. Слiд визнати, що в умовах вiйни формування вiри в перемогу було, звiсно, життєво необхiдним. I комiдеологiя прагнула цю функцiю виконати. Але навiть тут на сказаному не можна ставити крапку. Сьогоднi ми знаємо, що не всi, хто здiйснював подвиги, мали право ïх здiйснювати, бо не в кожного реального героя була досить чиста бiографiя . Ми знаємо, що не всi названi героями насправдi такими були. Ми усвiдомлюємо, що звiльнення i взяття великих мiст бажано було робити не тодi, коли армiя до цього була готова, а тодi, коли краïна вiдзначала iдеологiчнi свята, найбiльш пiдходящими були днi 23 лютого, 1 травня, 7 листопада. Ми розумiємо, що прапор над Рейхстагом, за будь-якого реального повороту подiй, мали водружати двоє, i зрозумiло, якi народи вони мали представляти. Додам, що у Другiй свiтовiй вiйнi СРСР виявився єдиною краïною, що здiйснювала перлюстрацiю всiєï поштовоï кореспонденцiï. Це зайве демонструє високий рiвень довiри влади до своïх громадян.
* * *
Не становить iнтересу дискусiя з тими, хто запевняє, що iсторiя нiчого не вчить. Такий висновок, нав'язуваний регулярно деякими вiтчизняними ЗМI це пiдхiд, що заперечує силу знання, вiн навмисно занурює суспiльство в безвихiдь. Деякi публiцисти пропагують мiф про те, що iсторiя не знає умовного способу. Така догма є вiдгомоном цензурно-позитивiстського спотворення дiйсностi. Вона гранично збiднює людську думку. Насправдi будь-який соцiальний процес багатоварiантний, вiн мiстить у собi рiзнi можливостi. Фiлософiя iсторiï тим i цiкава, що може аналiзувати не лише iснуюче, а й те, що за рiзних обставин могло вiдбутися, але не вiдбулося. Iнакше кажучи, висновкiв i урокiв з iсторiï можна отримати значно бiльше, якщо аналiзувати як справжнє, так i можливе.
Тож цiкавим i актуальним є обговорення питання чи могла наша краïна уникнути вiйни? У загальному планi вiдповiдь на нього полягає от у чому. В остаточному пiдсумку, вiйна стала результатом катастрофiчного розриву Росiйськоï iсторiï.
Якщо аналiзувати проблему з ближчоï часовоï дистанцiï, слiд зауважити, що в 1939 роцi Сталiн, звiсно, мiг вiдродити Антанту й пiдписати, як пропонували англiйцi та французи, договiр про воєнний союз. Тодi Гiтлер не ризикнув би дiяти так, як вiн чинив пiсля вересня 1939 року. Але союз iз тираном, а не iз захiдними демократiями, був для Сталiна цiлком передбачуваний. Вiн мрiяв про свiтову революцiю та свiтове панування, союз iз Берлiном надавав йому такий шанс.
Принциповий i трагiчний поворот, а точнiше катастрофа, вiдбувся двадцятьма роками ранiше. Бiльшовицьке захоплення влади й подальший розрив iз Росiйською iдеєю, росiйською системою норм i цiнностей зумовив трагiчний характер усього радянського маршруту. Бiльшовики не просто позбавили Росiю перемоги в Першiй свiтовiй, а й зумовили ïï небаченi втрати й жертви у Другiй свiтовiй вiйнi. Пiдсумок цього шляху пiдбив О. Солженiцин: XX столiття Росiя програла.
Iгор ЧУБАЙС 28 травня 4 червня 2010 р.

2.5. КомIдеологIя як силовий вплив на незгодних orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=15976


На главную
Комментарии
Войти
Регистрация