<< Главная страница

2.4. КомIдеологIя I вIдмова вIд роздIлення в часI orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=15974


Iз початком Вiтчизняноï вiйни iдеологiчнi орiєнтири знову змiнилися. Уже у своєму першому публiчному виступi З липня
1940 року Сталiн дає назву вiйнi Метою цiєï всенародноï Вiтчизняноï вiйни… (I. Сталiн Про Велику Вiтчизняну вiйну Радянського Союзу. М., 1947, с. 16) . Таким чином, вона одразу з'єднується iз двома колишнiми Вiтчизняними вiйною 1812 року i вiйною 1914 1918 рокiв (названою ще Германською, а офiцiйно Першою свiтовою). Вiд розриву iсторiï номенклатура частково вiдмовляється й пiднiмає залiзну завiсу. У промовi 6 листопада 1941 року генсек, з одного боку, не вiдкидає повнiстю комiдеологiю: …по сутi справи, заявляє вiн, гiтлерiвський режим є копiєю того реакцiйного режиму, що iснував у Росiï за царату (??!!) (Там само, с. 28). Можна лише здогадуватися, в якоï кiлькостi людей, якi почули цей вислiв, з'явилося бажання здатися в полон або воювати зi сталiнщиною.
Однак, закiнчуючи ту саму промову, вiн вводить у радянську iдеологiчну мову росiйськi iсторичнi символи: Хай надихає вас у цiй вiйнi мужнiй образ наших великих предкiв Олександра Невського, Дмитра Донського, Кузьми Мiнiна, Дмитра Пожарського, Олександра Суворова, Михайла Кутузова! Хай осiнить вас переможний прапор великого Ленiна! (Там само, с. 40). Цiлком вiд жупела ленiнiзму Сталiн не вiдмовляється, але рясно розбавляє його цiнностями й символами росiйськоï iсторiï. Надалi лiнiя на зв'язок iз iсторiєю Батькiвщини у взаємодiï з радянською символiкою зберiгається. Це стосується не лише текстiв офiцiйних виступiв, сюжетiв плакатiв та iнформацiï, розповсюджуваноï газетами та на радiо.
1942 року в Червонiй армiï вiдновлюються росiйськi погони, вiдновлюється запроваджене Петром I звання Гвардiя, у медалi За перемогу над Нiмеччиною вiдтворена чорно-оранжева стрiчечка Георгiïвського хреста. Наприкiнцi 1943 року Сталiн розпускає Комiнтерн. Готуючись увiйти в вропу, вiн не хоче ускладнювати своє завдання. Плутаючи карти наïвним європейським полiтикам, Сталiн не роз'ясняє, що звiльненим ïм вiд нацизму краïнам належить опинитися в соцтаборi. Цiкаво й досить показово, що за два тижнi до прориву ленiнградськоï блокади, 13 сiчня 1944 року, мiсто здобуло найважливiшу духовну перемогу. Двадцяти вулицям, включаючи Невський проспект, повернули назви iмперського Петербурга. Постанова, пiдписана головою Ленмiськвиконкому Петром Попковим це єдине за всю радянську епоху рiшення про масове повернення iсторичних назв. Час, коли його прийняли, промовляє сам за себе…
Отже, успiшним для Сталiна був перший перiод Другоï свiтовоï, коли перемоги дiставалися легко, а часом i чужими руками. У цей перiод переплелися радянська i фашистська мiфологiï i вiн був увiнчаний сталiнською формулою, що визначала Гiтлера як мiй бойовий друг. Але потiм ситуацiя змiнилася. З початком Вiтчизняноï вiйни найважливiшу складову комiдеологiï розрив у часi Сталiн, хоча i в iмiтацiйному режимi, долає. Цiлком очевидно, що без повернення в iсторичну Росiю, без максимально можливого приглушення комсимволiки вести
Вiтчизняну вiйну було просто неможливо. Гасла за НКВД, за колгоспи, за ГУ ЛАГ! навряд чи кого могли пiдняти в атаку.
Треба зазначити, що вже якщо Сталiн був змушений спекулювати на iдеï спадкоємства з iсторичною Росiєю, то й сам наш народ, який потрапив у найтяжче випробування, також не мiг не реагувати на виклик iсторiï. У результатi в ходi Другiй свiтовоï вiйни, у рамках Вiтчизняноï вiйни, спалахнула ще й вiйна громадянська. Бiльшiсть росiян воювала за Росiю, хай i радянську, хай поки й зi Сталiним. Але сотнi тисяч iнших такого в iсторiï Батькiвщини нiколи ранiше не було у ходi вiйни стали до лав ворога, щоб воювати за свою Росiю, вiльну вiд радянщини й сталiнщини. Додам, що певною мiрою цей процес торкнувся не лише росiян, а й практично всiх народiв СРСР. Формально разом iз Рейхом, але фактично за звiльнення вiд комiдеологiï воювали народи Балтiï, Украïни, Кавказу, формування iз Середньоï Азiï. З'явилися частини, якi воювали i проти Рейху, i проти Червоноï армiï…
Уточню, що все це, звiсно, не вiдмiняє проявiв найбаналь- нiшого й найпримiтивнiшого зрадництва, що теж мало мiсце, але яке не має прямого стосунку до розглянутоï теми.

2.4. КомIдеологIя I вIдмова вIд роздIлення в часI orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=15974


На главную
Комментарии
Войти
Регистрация