ПЕРША ДРУКОВАНА КНИГА УКРАÏНЦЯ orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=15897


Як вiдомо, в серединi XV столiття Йоганн Гутенберг сконструював перший в вропi друкарський станок; книгодрукування швидко поширилося в захiдних краïнах, стало одним iз важливих чинникiв епохи Просвiтництва. У Схiднiй вропi друкарський станок з'явився через понад 100 рокiв; а в Москвi першу книгу було надруковано 1563 року; в той час запрацювала Острозька друкарня.Мало вiдомо, однак, що задовго до цього й невдовзi пiсля винаходу Гутенберга в Римi було надруковано книжку (на латинi) пiд назвою Прогностичнi мiркування щодо поточного 1483 року магiстра Георгiя Дрогобича з Русi, доктора фiлософiï i медицини. Це була перша друкована книжка украïнського автора. Зараз у свiтi залишилося лише три примiрники Прогностичних мiркувань… (в Украïнi жодного), якi вже кiлька столiть циркулюють серед європейських раритетiв, якi згадують у каталогах першодрукiв. У каталозi Мюнхенськоï антикварноï фiрми за 1896 рiк написано: Оця перша книжка автора з Русi, досi невiдома, є вельми рiдкiсна, унiкальна. Вона особливо важлива не тiльки з огляду на автора, але також i за своïм змiстом. (За Юрiєм Дупленком, Украïнознавство, 2003.)
Хто ж це такий магiстр Георгiй Дрогобич iз Русi, доктор фiлософiï i медицини? Чому саме в Iталiï надруковано його книжку? Про походження украïнського автора говорить його прiзвище, точнiше, прiзвисько Дрогобич. Невiдомо, сам вiн узяв собi цей псевдонiм чи, швидше, так його прозвали за кордоном за назвою мiста, з якого вiн приïхав. Бо насправдi Георгiй Дрогобич був Юрiєм (Георгiй, жi) Котермаком iз мiста Дрогобич, яке тодi перебувало в складi Польського королiвства. Народився вiн 1450 року в родинi ремiсника Михайла Котермака; родина не була заможною, бiднiсть переслiдувала Юрiя все життя. В одному з листiв, уже будучи вiдомим вченим, вiн пише: Багато мiг би осягнути в науцi, коли б не мусiв турбуватися про найнеобхiднiше. Вiд самоï колиски все, чого я досягав, давалося менi тяжкою працею i турботами. Тепер, у розквiтi молодостi, я переношу все це легше, але жахає мене майбутнє… Що з того, що людина знає всi науки, коли вона бiдна i знедолена?
Юнак Юрiй не захотiв займатися батькiвським ремеслом, тому пiшов у науку 1468 року вступив до Кракiвського унiверситету. Серед давнiх рукописiв унiверситетськоï бiблiо-
теки збереглася архiвна Книга промоцiй, де є записи про присвоєння 1470 року Юрiю з Дрогобича наукового ступеня бакалавра, а 1473 магiстра.
Пiсля отримання ступеня магiстра Юрiй залишає Кракiв i ïде до славетного Болонського унiверситету, який тодi був одним iз центрiв європейського Вiдродження. Понад усе Дрогобича приваблювала медицина, але той час вимагав унiверсальностi спочатку вiн мав освоïти математику, фiлософiю, досягти належного знання латинськоï та грецькоï мов, а також поезiï, риторики. Неабияке значення надавалося астрономiï-астрологiï, яку вважали тiсно пов'язаною з медициною.
Iталiйськi джерела свiдчать, що в 14811482 навчальному роцi Георгiй Дрогобич iз Русi став доктором фiлософiï, а також був обраний студентами, згiдно зi статутом, на посаду ректора Унiверситету медикiв i артистiв. Цей заклад був одним iз трьох унiверситетiв, якi входили до складу Болонськоï, так званоï Генеральноï школи. Тодi ж Дрогобич отримав давно бажаний ступiнь доктора медицини.
Його докторська дисертацiя з медицини була, судячи з назви, суто прикладною, лiкарською: Мiркування про очищення сечi. У працi чимало астрологiï, як це було заведено, хоча Дрогобич вважав вплив зiрок не фатальним, невiдворотним чинником здоров'я i лiкування, а тiльки показником сприятливого або несприятливого часу для тих чи iнших лiкарських заходiв.
Тодi ж у Римi було надруковано вже згадану книжку Дрогобича Прогностичнi мiркування… Це цiла тогочасна енциклопедiя, в якiй iдеться про небезпеку епiдемiй, Про занесення до Риму численними мандрiвниками пошесних хвороб та про заходи перестороги. Отцям мiста Дрогобич радить вiдповiднi рацiональнi заходи, а мешканцям постiйну пильнiсть. У книзi подаються також його розрахунки календарiв небесних явищ для рiзних географiчних регiонiв. Особливо цiкаво, що в цiй працi Юрiй Дрогобич зробив першу в iсторiï спробу визначити географiчнi координати деяких мiсць своєï далекоï, але не забутоï вiтчизни Галицькоï Русi, Подiлля, Волощини, якi тодi розташовувались чи не на краю Ойкумени.
Пiзнiше, починаючи з 1488 року, Дрогобич став професором Кракiвського унiверситету й деканом медичного факультету. Вiн читав тут лекцiï з медицини, медичноï астрологiï, викладав також схiдну фiлософiю та поезiю, знавцем яких був. На той час вiн уже мав титул королiвського лiкаря.
Поïздивши далекими свiтами, засвоïвши погляди й знання європейського Вiдродження, опанувавши кiлька старих i нових мов, ставши, можливо, католиком, Юрiй Котермак- Дрогобич не втратив вiдчуття приналежностi до свого народу. Про це свiдчить той вiдомий факт, що в Краковi вiн брав активну участь у пiдготовцi до друку старослов'янських православних книжок кирилицею Осьмигласiє, Часословець, Трiодь цвiтна та iн. Вiдомо також, що серед учнiв Дрогобича були хлопцi як iз Польщi (серед них юнак Микола Коперник), так i з Галичини.
Помер Юрiй Котермак у 44 роки (1494 р.) у Краковi; там його й поховали. Насамкiнець наведемо його вiршi з передмови до Прогностичних мiркувань…, вiршi, дуже типовi для людини Вiдродження з ïï безмежною вiрою в розум: Простори неба для наших очей незбагненно великi, Розумом легко проте можемо ïх осягнуть. Наслiдки ми за причинами i навпаки пiзнаємо: Так вiдкривається шлях, що веде в височiнь…
‘Приселков Михаил. Очерки по церковно-политической истории Киевской Руси X XII веков. Санкт-Петербург, 1913.
2Степовик Дмитро. Iсторiя Києво-Печерськоï Лаври. Киïв, 2001. С. 18.
3 Великий Атанасiй. Печерський Патерик або праведнi Староï Украïни: Давнє джерело староукраïнськоï духовности. Рим, 1973. С. 27.
дТам само. С. 27-30.
5Жиленко Iрина. Святиня: Iсторiя Києво-Печерськоï лаври XI XVII столiть. Киïв, 2005. — С. 5.
6Успенский А. И. Владимирская икона Богоматери в московском Успенском соборе. Москва, 1902. Антонова В. И., Мнева И. Е. Каталог древнерусской живописи XI начала XVIII веков. Том 1. Москва, 1963.
7 Грушевський Михайло. Iсторiя Украïни-Руси. ХI-ХIII вiк. Том 2. Киïв, 1992. С. 115-116.
«Украïнський середньовiчний живопис. Киïв, 1976. С. 5.
9 Грушевський Михайло. Iсторiя Украïни-Руси. Том 2. С. 120.
‘»Путешествие антиохийского патриарха Макария в Россию в половине XVII века, описанное его сьiном Павлом Алеппским. Перевод с арабского Г. Муркоса. Випуск 2. — Москва, 1897. — С. 148- 149, 165-166.
1 Владимиров Иосиф. Послание некоего изуграфа Иосифа к цареву изуграфу и муд-
рейшему живописцу Симону Федоровичу // Древнерусское искусство: XVII век. Москва, 1964. С. 33.
,2Там само. С. 58.
Анисимов А. И. Владимирская икона Божией матери. Прага, 1928. Анисимов А. И. История Владимирской иконьï в свете ее реставрации // Трудьi секции искусствозна- ния Института археологии и искусствознания РАНИОНа. Вьiпуск 2. Москва, 1923. С. 93-107. Антонова В. И. К вопросу о первоначальной композиции Владимирской Богоматери // Византийский временник. Москва, 1961. Вьiпуск 18. С. 198-205. Степовик Дмитро. Iсторiя украïнськоï iкони X XX столiть. Киïв, 1996. С. 33.
4 Грушевський Михайло. Iсторiя Украïни-Руси. Том 2. С. 191-192.

ПЕРША ДРУКОВАНА КНИГА УКРАÏНЦЯ orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=15897