1.3. Що ще мIстила в собI росIйська Iдея. Знову про кризу orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=15959


Вiдповiмо на запитання: що саме скрiплював, чому був основою божественно- православний фундамент, яка конструкцiя, яка саме система цiнностей i норм становила росiйську iдею? Тобто, крiм загальнолюдських засад моралi, права тощо, що ще специфiчно росiйське фундирувало православ'я? Для вiдповiдi на це запитання автор зробив свого часу чотири взаємодоповнюючi дослiдження: фiлософськи проаналiзував всю росiйську iсторiю з VIII столiття до наших днiв, за допомогою контент- аналiзу розглянув 1100 росiйських прислiв'ïв зi збiрника В.I. Даля, на пiдставi вивчення росiйськоï поезiï XIX столiття вибудував семантичне поле слова Росiя й, нарештi, вивчив усi вислови росiйських мислителiв про росiйську iдею. Результатом роботи стало виявлення трьох основ Бог, збирання земель та общинний колективiзм. Вони й становлять росiйську iдею.
Про кризу вiри я вже написав. Додам, що й двi iншi ключовi цiнностi й у той самий перiод (кiнець XIX початок XX столiття) потрапили в зону турбулентностi. Збирання земель у XIV столiттi розпочав Iван Калита. Перетворюючи Москву на стольне мiсто, вiн став розширювати своє князiвство й надав розвитку держави такий стратегiчний iмпульс, який дiяв п'ять столiть. Однак до кiнця XIX столiття стратегiя кiлькiсного зростання себе вичерпала. Росiйськi дипломати в повiдомленнях до Петербурга писали про безперспективнiсть нових територiальних приєднань. Росiйський генштаб у 1903 роцi прийняв резолюцiю про ос- таточнiсть кордонiв.
З кiнця XIX столiття краïна переходить вiд стратегiï кiлькiсного зростання до фiлософiï облаштування та якiсного розвитку. Починається бурхливий народногосподарський пiдйом, Росiя стає краïною першого в вразiï економiчного чуда, з 1890- го по 1916-й середньорiчнi темпи розвитку економiки в нас найвищi в свiтi. Аналiтики прогнозують вихiд Iмперiï на перше мiсце у свiтi за рiвнем ВВП до 1930 року.
Що ж стосується общинного устрою, що зберiгався багато столiть, то й вiн на зламi столiть перетворюється на гальмо розвитку. Росiя традицiйно входила до зони ризикованого землекористування. Для виживання в умовах досить суворого клiмату потрiбно було пiдстрахування, i ним стала опора на культивованi громадою колективiзм i взаємопiдтримку. На Русi сiльськi жителi об'єднувалися й жили миром. Але з кiнця XIX столiття швидко зростає енергооснащенiсть сiльськоï працi, з'являється якiсно нова технiка, у рази збiльшуються обсяги застосовуваних добрив… Зрештою, однi працюють ще енергiйнiше, виробляють товарну продукцiю на продаж, ïхнi Доходи зростають. Iншi починають байдикувати, знаючи у разi чого сусiди й так прийдуть на допомогу. Громада розшаровується. Запропонована й розпочата 1906 року П. А. Столипiним аграрна реформа, розселення iз громади на сiмейнi хутори, перехiд до фермерського господарства вирiшували й цю найскладнiшу соцiальну проблему. Росiя знаходила свою модель виходу з глибинноï кризи.

1.3. Що ще мIстила в собI росIйська Iдея. Знову про кризу orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=15959